Студенты ДНУ им.О.Гончара остались без аудиторий, а кафедры - практически без кабинетов

В Днепре сложилась крайне тяжелая, критическая ситуация с корпусами нашей крупнейшей альма-матер - ДНУ им.О.Гончара. Часть из них находится в аварийном состоянии, а еще часть в этом году собираются закрыть в связи с отсутствием денег на их содержание и отопление.

Об этой проблеме, так сказать, изнутри подробно рассказала доцент кафедры социальной психологии и психологии управления ДНУ, кандидат психологических наук Дина Носенко.

12_6

Крик отчаяния и упования на помощь и поддержку она опубликовала на своей странице в Facebook.

Печатаем весь текст целиком.

«Не можу далі мовчати, адже ситуація, що склалася з нашим Дніпровським національним університетом ім. Олеся Гончара є не просто критичною, а навіть ганебною!

Сьогодні нам (викладачам факультету психології, географії, економіки та центру підвищення кваліфікації) повідомили про переїзд з 1 листопада у зв’язку з тим, що університет не має коштів на утримання трьох корпусів (нічим сплачувати за опалення). Рік тому ми вже переїжджали через аварійниій стан другого корпусу, вимушені були ділити аудиторії та години викладання з іншими факультетами.

Второй корпус ДНУ Второй корпус ДНУ

Цього року ситуація геть погіршилися, адже переїжджає номінально лише кабінет кафедри,а викладати ми маємо на «базах практики» (технікуми та інші заклади підпорядковані університету), які теж є «перенаселеними» власними студентами. До травня ми будемо викладати у другу зміну, по суботах, користуватися кабінетом кафедри можемо лише з 14:00 до 18:00 годин, тобто всі речі - студентські роботи, книги, навіть комп’ютер та принтер – ми маємо приносити і забирати кожного дня.

Я, наприклад, за власні кошти придбала мультимедійний проектор та екран, який важить 15 кг і займає багато місця, я ношу його з аудиторії в аудториію (тепер маю носити через все місто?).

1_26

У мене багато студентів, які пишуть дипломні і курсові роботи, я навіть не уявляю як проводити консультації з ними, адже кафедра знаходиться на правому, а база практики на лівому березі (зустрінемось десь посеред річки Дніпро) Я навіть розмірковувала запрошувати студентів додому, але в мене їх 8 академічних груп і я вважаю, що інші мешканці моєї квартири не дуже схвалять цю ідею.

Також нам повідомили, що січень та лютий – відпустка за власний рахунок.

Працювати в університеті завжди було моєю мрією. Незважаючи на низьку заробітну плату викладачів (соромно про це писати), на багато організаційних питань, від яких можна втратити розум, я завжди поважала та пишалася тим, що працюю в національному університеті.

Але тепер мене не полишає відчуття, що це вже перейшло усі межі. Я, як викладач, заслуговую на нормальні умови праці та поважне ставлення до мене та моїх зусиль. Я не буду мовчати про ганебний стан речей, у якому опинився факультет, коли ми, як безхатьки, маємо шукати собі місце для викладання. Я не вважаю, що це ставлення справедливе до студентів, які підписуючи контракт з університетом, розраховують на гідний рівень освіти.

Усі разом ми маємо змінити цей стан речей, який склався сьогодні з одним з наших університетів, адже інвестиції які ми робимо у вигляді знань у молоде покоління є безцінними.

Прошу Вашої допомоги або поради до кого можливо звернутися з цього приводу, адже навчання в нашому університеті завжди було престижним, але зараз це виглядає як невдала комедія.

Дякую, доцент кафедри соціальної психології та психології управління, кандидат психологічних наук Носенко Д.В.»