Унікальні фото кінця 1800-х років. Як на Дніпропетровщині відроджували знищені ліси
Історія про те, як наших селян заставляли відроджувати знищені ними ліси. В кінці 19 століття в Новомосковському повіті величезну площу займали піски, було їх більше 20 тисяч гектар. Про це повідомляє Дніпровська порадниця з посиланням на Рідна Новостепанівка (Цікавинки з історії Новомосковського краю).
Вони становили величезну небезпеку для родючих сільськогосподарських угідь і приносили величезну шкоду. Частина пісків давно існувала по берегам річок, але їх швидкому поширенню сприяли наші недалекоглядні люди.
До 1861 року деякі лісові дачі знаходились у власності великих землевласників і вони більш-менш добре слідкували за їх станом та відновленням. Але багато лісів було й на території громад, де проживали і вели господарство так звані державні (казені) селяни. Цими лісами займалась держава і це забезпечувало їх збереження. А на піщаних ділянках за державний кошт висаджували посадки шелюги, осокоря, білої тополі, верби, а інде й шовковиці, сосни та дуба. Наприклад, гарним прикладом таких робіт був сосновий гай біля Петриківки, його площа складала більше 30 гектар і там росли здорові дерева віком 30-40 років.
А потім в 1870-х роках землю разом з колишніми державними лісами передали в повне розпорядження наших селян. На жаль, вони не усвідомлювали важливість збереження лісів і по всьому Новомосковському краю відразу почалось їх загарбницьке знищення. Селяни порахували, що в короткостроковій перспективі вирощування пшениці приносить більше грошей, ніж очікування прибутків від лісу. Тому в громадах намагались розпахати під посіви будь який додатковий клаптик землі. Безжально викорчовувались старі байрачні ліси, розпахували балки, та навіть пустирі з супіщаним грунтом. Нікого не зупиняло й те, що без внесення добрив за кілька років такі ділянки перетворювались в голі піски.
Від повної катастрофи ситуацію врятувало лише введенням царським Урядом «Положенія о сбереженіи лесов». Лісоохоронний комітет відразу поставив перед собою завдання зупинити розповсюдження сипучіх пісків по берегам Дніпра, Самари та річки Оріль, а багато територій взагалі отримали статус захищених (там навіть забороняли випасати скот).
В волостях де знаходились піщані території провели сільські сходи. І селян, які ще вчора розпахали там землю, змусили дати офіційну підписку, про обов`язкове насадження лісу.
Найчастіше заліснення проводилось шелюгом. Ця рослина досить добре закріплювала сипучій грунт. А головне вона, за рахунок швидкого росту, стала майже невичерпним джерелом деревини і лози, яку широко використовували селяни для виготовлення корзин, плетнів, яслів, зв`язки плотів та заплетення стін на будівництвах. В Новомосковському повіті було досить багато хат побудованих з шелюга і обмазаних глиною.
Прийняті міри дали перші результати, за кілька років вдалось висадити більше 9 тисяч гектар лісу.
На унікальних фото кінця 1800-х років ми бачимо гарні приклади проведеної в Новомосковському повіті роботи по відновленню лісів біля села Орлівщини та Шульгівки.
Матеріал підготував Ігор Лисенко
Нагадаємо, раніше ми писали
Унікальне фото. Якою 67 років тому була колишня вулиця Шмідта біля Озерки в Дніпрі
