Чудеса края: история и тайны загадочного острова на Днепре (Фото)
Дорога до острова Стрільчий від Дніпра не така вже й тривала — на неї ми витратили не більше години. Та чимало часу потребувалося на мандри селищем Волоським, біля якого й розташований острівець. Селище — звичайне, не дуже заможне, тож його дороги бажають кращого, а будь-яких туристичних указівок — узагалі немає.
Місцеві ж на запитання: «Де острів Стрільчий?» — здивовано розводили руками. Врешті, одна жінка здогадалася, що саме ми шукаємо, і пояснила: «Мабуть, це Утьос…». Отакої! Отже, жителі Волоського називають старовинний козацький острів та скелю на ньому російською — «Утьос», і взагалі не знають, як він історично називається.
Козацький скарб
Наближаючись до берега, бачимо чимало забудов. Ті, хто має тут будиночки, здебільшого люди заможні — тож панівно загородили всі шляхи до берега й до Стрільчого, ніби він у їхній власності.
Врешті, знаходимо один вузенький провулочок і ним спускаємося до Дніпра, готуємо човен та починаємо переправлятися. Дехто з учасників мандрів узагалі вирішує переплисти на острів самотужки. Від берега до Стрільчого — шлях недалекий, лише якихось 300 метрів. Вода ж тут здебільшого тепла, місцями навіть гаряча.
Зустрічаються й холодні течії — під островом б’ють джерела. Загалом Стрільчий — дуже цікавий острівець: майже весь скелястий, з одного боку має гору, з іншого — більш рівну місцину, посередині росте дерево. А ось величного дуба, що височів десь тут за часів козацтва, нині немає. З ним пов’язана легенда про запорізький скарб.
Нібито на цьому острові козаки закопали чимало коштовностей. Запорожці десь тут глибоку яму вирили, склали туди золото, срібло, рушниці й засипали все піском. Потім поклали на тому піску якогось хлопця і добряче його відсікли. Запитали в хлопчини: «А знаєш, за що ми тебе січемо?» — «Ні, не знаю», — мовив той, плачучи.
Вони його вдруге побили, знову запитали: «А за що б’ємо — знаєш?» — «Ой, татусеньки рідненькі, не знаю». Давай утретє. Кричав юнак, кричав, поки не охрип. «Досить», — кажуть. Знову запитують: «Скажи, за що ми тебе січемо?» — «Щоб пам’ятав, де закопали скарб». — «Ну, — кажуть, — здогадався. Озирнися і йди з Богом».
Вирвався хлопець та й додому побіг. Це було, як Січ зруйнували. Через кілька десятків років із Київської губернії повернувся цей хлопчик на місце вже дідом. Пішов шукати скарб козаків на Стрільчий. Але місце змінилося, було вкрите камінням. Довго він скарб шукав, та так і не знайшов.
Місцеві ж вважають, що той скарб козаки заховали не на острові — в печерах під ним. Справа в тому, що під островом з одного боку є розщелина. Куди вона прямує — невідомо, та швидше за все — до побудови Запорізької ГЕС. Ця частина острова була над водою, тож туди можна було дістатися. Чим не місце для козацького скарбу! Нині ті печери затоплені. Тож козацькі скарби, якщо вони є, у надійному захисті.
Загалом Стрільчий здавна привертав увагу людей. Науковці довели, що тут у кам’яному віці існувала майстерня, на її рештках згодом дослідники знайшли одбивні та поліровані кам’яні знаряддя, кістяні та гончарні вироби. «Витвори цієї майстерні відзначаються красою та чистотою обробки, різноманітністю щодо орнаментування предметів», — згадує у своїй книзі «Дніпрові пороги» Дмитро Яворницький.
Купи сміття
Під час нашої експедиції не виявлено жодних особливих скарбів, проте ми побачили купи сміття, що лишають на острові рибалки, відпочиваючі.
Під деревом — справжнє сміттєзвалище: пляшки, папір тощо. Спостерігаючи все це, соромно стає за тих наших земляків, які втратили повагу до природи і не вміють відчувати красу, берегти її! Стрільчий сьогодні — ще й місце екстремального відпочинку молоді.
Місцеві хлопці перепливають сюди, забираються на високу скелю й стрибають звідтіля у Дніпро. Не наважилися наслідувати їх приклад та з захопленням споглядали за стрибками. Дійсно — вражає.
Острів ще й сьогодні — дуже мальовничий та колоритний. А який захід сонця тут можна побачити! Найвибагливіший фотознавець буде вражений. Та не слід забувати й про небезпеку.
Всюди — змії: вони вигріваються на камінні, лежать під берегом, вільно плавають. Тож, перебуваючи на острові, треба бути дуже уважними та пам’ятати, що ви — «в гостях». І головне — не засмічуйте довкілля. Пам’ятайте про нащадків — треба ж і їм лишити красу у спадок.
Материал взят со страницы Анфисы Букреевой-Стефко
Смотрите также: Загадки и легенды легендарной реки Самара под Днепром (Фото).
