Історія Дніпра в обличчах: ім'ям директора Катеринославського комерційного училища Антіна Синявського названа одна з вулиць міста
Ще у 2015 році у Дніпрі була перейменована вулиця 40 років Комсомолу. Нову назву вулиця отримала на честь відомого українського історика, економіста, педагога, директора катеринославського комерційного училища, громадського діяча Антіна Степановича Синявського (1866 – 1954), пише Дніпровська панорама, посилаючись на ДніпроКультура.
Це була людина багатьох обдарувань і наполегливої праці. Український географ, історик, статистик, педагог, діяч на ниві громадсько-культурної роботи. Проживши довге життя, він застав різні політичні режими, але зумів знайти своє місце і навіть щасливо уникнути репресій в сталінські часи. Як написав Микола Чабан, дослідник життя та діяльності Антіна Синявського: “Він міг би сказати про себе словами Григорія Сковороди: “Світ ловив мене, але не спіймав”.
Антін Синявський народився 12 липня 1866 року на Фастівщині або Білоцерківщині (частина джерел подають як місце народження села Веприк або Скригалівка, нині Фастівського району Київської області). Походив із родини священника, де протягом багатьох поколінь люди присвячували себе служінню Богу. Тому в радянські часи Синявський, вимушений приховувати своє походження, писав, що народився у вчительській родині.
Середню освіту здобув в Київській гімназії. В університеті захоплювався ідеями М. Драгоманова, був членом студентської організації «Вільний Союз».
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира (1889), юридичний факультет Новоросійського університету (1898). Учень українського історика В. Антоновича. В 1894 р. викладав в Новоросійському університеті на посаді приват-доцента. Склав магістерські випробування в Варшавському університеті. В 1898-1901 рр. викладав в Варшавському університеті, потім обіймав посаду директора комерційної школи в Білостоку.
З 1901 року Синявський – директор Катеринославського комерційного училища. В навчальному закладі він зібрав велику україномовну бібліотеку. До педагогічної діяльності в комерційному училищі, завдячуючи зусиллям Синявського, були залучені провідні українські громадські та культурні діячі міста – Д. Яворницький, Д. Дорошенко, І. Труба, Ю. Кримський, російські вчені В. Пичета, І. Соловйов, Л. Реформаторський. В 1903-1916 рр. обіймав посаду заступника голови Катеринославської ученої архівної комісії, брав участь у підготовці її періодичних видань, де вміщував власні розвідки з історичного минулого краю, обіймаючи посаду редактору «Літопису архівної комісії».
На базі училища організував низку шкільних гуртків, до навчального процесу запровадив новаторські методи навчання, був прибічником системи самоосвіти учнів.
Науково-педагогічний доробок вченого був вміщений в 25 видання навчального закладу. Паралельно, викладав в Катеринославському Вищому Гірничому училищі, де обіймав посаду приват-доцента, викладаючи курс гірничої статистики. В даний період Синявський був активним діячем Катеринославського Наукового товариства, брав участь в організації та діяльності ХІІІ Археологічного з’їзду, який відбувся в Катеринославі в 1905 р. З 1910 р. був призначений на посаду професора Гірничого інституту.
За участь в антиурядовому русі неодноразово заарештовувався, відбував ув’язнення та заслання (1889, Шенкурськ, тепер Республіка Комі рф; 1896-1898, Томськ, 1906-1907). В Катеринославі заснував Селянську спілку. Член Одеської громади. З 1908 р. – Товариства українських поступовців, з 1917 р. - УПСФ. В період революції очолив в Катеринославі комісію з ліквідації Катеринославського жандармського управління.
За часів Української держави гетьмана П. Скоропадського обіймав посаду директора департаменту середньої школи міністерства освіти. В 1919-1921 рр. викладав у Кам’янець-Подільському українському університеті. З 1920 р. професор Київського інститут народної освіти, з 1921 р. – Київського інституту народного господарства, з 1924 р. – Інститут зовнішніх відносин. Активно співпрацював з у комісіях ВУАН, редактор економічної секції Інституту української мови (1926-1928), заступник голови Комісії Дніпрельстану (1928-1931). Член Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців (ВУНАС), голова її київської філії (1926-1931). Член товариства економістів (з 1919 року).
У 1920-х роках більшість наукових праць Антіна Синявського були присвячені проблемам географії та економіки. А також вивченню територій Подніпров’я, що мали бути затоплені під час будівництва гігантських водосховищ. З-під його пера вийшли “Дослідження території Дніпрельстану”, “Методологія економгеографії”, “Економічний ландшафт і економічний район” та інші роботи. Крім того, вчений керував київським відділенням Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства та предметно досліджував питання торговельних зв’язків між Україною та країнами Сходу – зокрема, Єгиптом.
На початку 1930-х почалися репресії проти української науки й культури. Розуміючи, до чого йдеться, Синявський полишив Україну та подався у своєрідні “мандри”. Він ніде надовго не затримувався по роботі, об’їздивши весь Радянський Союз. Побував на Далекому Сході, у Владивостоку, потім у Сталінграді (нині Волгоград), на Північному Кавказі, у Нальчику, Краснодарі, Ростові-на-Дону. Всюди займався викладацькою діяльністю, в міру можливостей – науковою. “Світ”, а точніше, сталінські посіпаки, його справді не спіймали. Врешті-решт уже в поважному віці вчений оселився в Сімферополі, де й застала його смерть – 2 лютого 1951 року. Його тлінки через 36 років були перепоховані онуком у Києві, на Лісовому кладовищі.
Своє майно та власний будинок заповів ВУАН. В 1931-1934 рр. – завідувач кафедрою економічної географії Благовіщенського агропедінституту на Далекому Сходу (Зелений Клин).
У 1930-х роках завідував кафедрами географії в Сталінградському педінституті, Кримському педінституті, викладав у Кабардино-Балкарському педінституті (у м. Нальчику в 1939-1941). У повоєнний час професор Симферопольського педінституту (1944), університетів у Ростові-на-Дону (1944-1946), Чернівцях (1946-1948), педінститутів в Кіровограді (1948-1949), Краснодарі (1949-1950). Помер у Сімферополі, похований у Києві. Автор понад 150 наукових праць. Фахівець в галузі розвитку економічного районування. Новатор у геополітичних дослідженнях України. Вибрані праці А. Синявського перевидані в 1993 році.
Нагадаємо, раніше ми писали: Жоден варіант перейменування Новомосковська депутати не підтримали: що далі
