Кого би почитати з українських авторів довгими зимовими вечорами?
Літературний процес відображає тенденції, за якими існує сучасне суспільство. Те, про що пишуть письменники сьогодення і чим цікавляться пересічні українці? Книги про пам'ять, кордони, Балкани, мовну нестійкість, реінкарнацію, суржик, формування національної ідеї, державні свята та життя у межиріччі.
«Днепропетровская панорама» дослідила літературний простір України.
Сергій Жадан
Найвідоміша постать серед українських літераторів. Для декого письменник Жадан уособлює саму сучасну українську літературу. Є вихідцем із Луганська. Не оминає теми скаліченого війною та радянщиною українського суспільства. Говорить про любов, яка «варта всього», важливість пам’яті, демократичну молодість, дихання смерті та обов’язкову перемогу життя. Відмінною рисою героїв майже усіх творів автора є пристрасть до алкоголю, жінок та бунтарства. Небайдужі авторові, вочевидь, і виразні маргінальні персонажі, якими рясніють його романи. Втім, головне тут, звісно ж, сенси, які просто-таки визирають з-за потужного символізму та завжди гостро-влучних образів письменника, через різноманітно-строкате лінгвістичне плотно.
Юрій Андрухович
«Патріарх», «священна корова нової української словесності» - так Андруховича називають критики. Його книжки перекладені багатьма європейськими мовами. Для прози Андруховича характерні еротизм та любов до магічного і таємничого, себто, з-поміж іншого, до жінок, сексу, алкоголю та стосунків між жінками й чоловіками під дією останнього. Одначе, пошуки відповідей на одвічні питання на кшталт "бути чи не бути", а якшо бути - то як саме? - ось головні тези смислового навантаження творів письменника Юрія Андруховича.
Юрій Іздрик
Один із творців станіславського феномену - угрупування літераторів Івано-Франківської області. Втілює український варіант постмодернізму у прозі та поезії. Злетом творчості називають роман «Воццек» - плетиво із ненависті, фізичного болю, сновидінь, які синхронізуються із реальністю, а свідомість героя поступово розпадається на декілька фрагментів. Король нелінійної прози, на думку «Дніпропетровської панорами», цілком достойний отримати Пулітцерівську з літератури, мешкає в невеличкому містечку Калуші, та, за його ж словами, рідко виходить з дому. Втям, це не завадило авторові цього вересня презентувати реп-збірку в рамках фестивілю «Меридіан-Черновіц».
Оксана Забужко
Авторка – представниця феміністичного дискурсу в українській публіцистиці. Ключові теми творчості - національна ідентичність та гендерна приналежність. Письмо Забужко стилістично новаторське та провокативне. Роман «Польові дослідження з українського сексу» - перший бестселер незалежної України. Втім, після перечитування роману виникає стійке відчуття, що авторка більш досконало знається на психології жіночих істерик, ніж на сексі.
Любко Дереш
Любко Дереш - один із найвідоміших сучасних авторів. Письменник часто використовує розповсюджений сучасний сленг та нецензурну лексику. Деякі збірки оповідань містять в основі елементи релігійних вчень. Автор дивним (а, може, й експертним) чином описує стани розширеної свідомості. Цікаво, звідки ж вони йому відомі?
Лесь Подерв’янський
П'єси Подерв’янського написані суржиком із використанням лайливих слів, іноді – аж занадто. Письменник змальовує проблеми суспільства: радянські реалії, життя богеми, міжнаціональні конфлікти та абсурдність життя. Ну, чесно кажучи, з відомої причини, дуже на любителя.
Андрій Любка
Письменник, перекладач, поет та колумніст. Його вірші перекладені англійською, німецькою, сербською, російською, білоруською, чеською, польською та португальською мовами. Нещодавно повернувся в Ужгород із туру Канадою та США. Донедавна, себто до одруження, Андрія називали «найзавиднішим жонихом» Закарпаття. А тепер палкі дівочі серця літературних шанувальниць втратили надію на щастя) Пише Любка про мандри країнами Європи, українську ментальність, проблеми мовної нестійкості, красивих жінок та сербську ракію, себто горілку. Співавторові статті Андрій зізнався: люблю красивих жінок і алкоголь. Це відчутно у його романтично-елегійній прозі.
Тарас Прохасько
Прохасько – представник станіславського феномену. Уникає публічності, проте залишається одним з найцікавіших українських письменників. Його проза відрізняється особливою стилістикою, автор намагається зафіксувати мінливість речей, що не змінюються. Вдома у письменника зібрано чи не найбільшу приватну бібліотеку в Україні.
Софія Андрухович
Письменниця, перекладачка та публіцистка, донька Юрія Андруховича. У 2014 році видала роман «Фелікс Австрія». Твір написаний як щоденник головної героїні Стефи, де кожний розділ відповідає якомусь дню або присвячений спогадам і датою не позначений. У 2016 році «Фелікс Австрія» переклали німецькою мовою. Серйозна, іноді занадто серйозна письменниця, що полюбляє теми вуайєризму та психологічних відхилень (роман «Сьомга») чи самокопань.
Маркіян Камиш
Покинув навчання в університеті заради дослідження Чорнобильської зони, де прожив сумарно більше року. Результатом сталкерства став роман «Оформляндія або прогулянка в Зону». Книга набула неабиякого розголосу серед італійських та французьких ЗМІ. Конструює нові погляди на «чорнобильську» тематику, не обмежуючись катастрофічною та поставарійною концепцією. Пише про походеньки в «зону» та проживання там: його герої живуть і помирають в зоні, забуті усіма. Є людина – нема людини. Суспільство вжитку – фейк. Чимось віддалено нагадує прозу Паланіка.
Тетяна Малярчук
Друкувалася в часописах «Березіль», «Четвер», «Критика», «ШО». Оповідання й есе перекладені польською, англійською, румунською, чеською та білоруською мовами. Її роман «Забуття» був нагороджений премією «Книга року BBC-2016». Життєствердна, оптимістична письменниця, книги якої варто знімати з книжкової полички саме тоді, коли за вікном – листопад або грудень, а в повітрі пахне першим снігом.
Разом читали Аліна Стаменова та Ольга Смірнова
