Чому Дніпро по архітектурі порівнюють з американським мегаполісом
Першого липня своє професійне свято відзначали українські архітектори. Втім, спекотні суперечки про переваги та недоліки реалізованих у Дніпрі проектів не вщухають цілий рік. Представників цієї дивовижної професії завжди є за що похвалити та посварити. Про особливості архітектури Дніпра, про минуле, сьогодення та майбутнє повідомляє Дніпровська панорама з посиланням на «Наше місто».
Зле і працелюбне місто
Михайло Аліпов, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки архітекторів України:
– У нашому місті закладено величезний потенціал, приголомшливу кількість можливостей. Іноземці, які приїжджають до нас, захоплюються: «Як багато у вас можна зробити! Як багато прекрасного можна створити!»
За енергетикою та менталітетом Дніпро порівняємо з найбільшими американськими містами, Нью-Йорком, наприклад, – злим у роботі, працьовитим та честолюбним. Містом, яке завжди націлене на успіх.
Ми, як місто, докладаємо всіх зусиль, щоб бути мегаполісом з гарним кар’єрним зростанням, але при цьому цінуємо комфорт якості життя, якого прагнемо. Наше місто унікальне, як і будь-яке інше місто України. Але цю унікальність треба розвивати та підтримувати.
Такого проспекту, як Яворницького – немає ніде
– Наш центральний проспект справді унікальний, – продовжує Михайло Аліпов. – Це дивовижний приклад містобудівної думки, реалізованої на кручах Дніпра. Талановитий архітектор Іван Старов заклав структуру історичної частини міста, яка досі актуальна, на основі якої, у розвиток якої працювало багато майстрів архітектури. При цьому дивно, що спадкоємність архітектурної традиції у Дніпрі була дуже сильною, і, сподіваюся, зберігатиметься й надалі.
Річка Дніпро у нас теж тече по-особливому, переконаний архітектор.
– Саме у нас річка Дніпро робить розворот на 90 градусів у районі Мерефо-Херсонського мосту, – каже голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки архітекторів України. – Ця напружена рівновага взаємодії Землі та Води є частиною ДНК нашого міста.
Історична забудова – дірка від бублика
Архітектура в Дніпрі досить лаконічна – прагне бути виразною, але без надмірностей, якими страждає, наприклад, Одеса.
– Особливість нашого обласного центру у тому, що історичної забудови у нас не так і багато, – каже Михайло Аліпов. – Вона не має характеру цілісної, суцільної забудови. Скоріше, це сплески історичної активності, що збереглися. За влучним висловом відомого архітектора нашого міста Віктора Гарсія, історична забудова Дніпра – це скоріш дірка від бублика. Усередині центральних міських кварталів – суцільно заброшки, сараї, котеджі та самобуди. Низька щільність будівель. Порожнеча!
Як бути? Зрозуміло, що жертвувати історичною забудовою не можна, але й перетворювати її на заповідник не варто. Потрібно знайти середній шлях: все, що можна зберегти, але не у вигляді нетрів, а у форматі економічно ефективних будівель. У Європі за 500 років будинки перебудовуються, як правило, 3-4-8 разів. Але там є інші умови. На жаль, ми як пострадянське місто живемо без правил. Суспільство критикує все, бо не бачить різниці між добрим та поганим. Завдання архітекторів, у тому числі, спочатку зрозуміти самим, а потім і пояснити городянам, а що ж таке добре, і що таке погано для Дніпра.
Після війни забудуємо балки, з’єднаємо спальні райони
Цілком перебудувати Дніпро неможливо, але можна його розвивати, – переконаний Михайло Аліпов.
– Після війни чекаємо на містобудівні зміни! – каже він. – Найкращий резерв у центрі міста – це наші балки. Знаменита балка Довга (Красноповстанська) – справжній скарб, який ще належить освоїти. Родзинкою міста може стати Мануйлівський проспект. Грандіозне завдання – з’єднати за допомогою транспортних та пішохідних зв’язків розрізнені спальні райони. Якщо, наприклад, житловий масив Лівобережний, що має унікальний потенціал, забезпечити комфортним громадським транспортом (поки його недостатньо) цей спальник можна перетворити на один із найкомфортніших у місті. Необхідно структурувати паркування, транспорт та пішохідні зони. Останні дуже важливі. Адже що більше ми ходимо, то більше ми містяни! Автомобілісти проїжджають Дніпром, але не живуть у ньому! Необхідний тактильний контакт із містом за допомогою ніг! Я дуже люблю Дніпро як потік людської та містобудівної енергії, і прагну бути йому корисним.
Архітектурна школа Наддніпрянщини – одна з найвідоміших
Чи треба говорити про крутість дніпровських архітекторів? На мою думку, це очевидно. Адже архітектурна школа Дніпропетровщини – одна із найкращих в Україні. Біля джерел її створення стояв наш талановитий земляк Олег Пєтров.
Нагадаємо, його знакові проекти, реалізовані в Дніпрі: будівля-квартал на проспекті Яворницького 55, комплекс ПДАБА в стилі пізнього радянського модернізму, адміністративна будівля «Південмашу».
– Олег Борисович зовсім був позбавлений догматизму та уникав стереотипів, – зазначає Сергій Подолінний, його учень, старший викладач кафедри архітектурного проектування та містобудування. – Він увесь час тримав руку на пульсі та відстежував нові тенденції в архітектурі. Звісно, величезна заслуга Олега Пєтрова полягає у організації архітектурного факультету. Було багато соратників та помічників, але локомотивом процесу створення факультету, а за великим рахунком архітектурної школи Наддніпрянщини був Пєтров.
Сьогодні справу легендарного архітектора продовжують його учні та послідовники у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури.
Після війни попит на архітекторів зросте втричі
Олександр Харлан, декан архітектурного факультету ПДАБА:
– Звичайно, професія архітектора потрібна. Поки що рано говорити, який буде конкурс для абітурієнтів цього року. Щорічна потреба у наших фахівцях приблизно така: 70 магістрів, 120-150 бакалаврів. Цього року, ймовірно, буде нижче. Справа не у відсутності попиту. Наразі держпідприємства можуть забезпечити роботою лише половину від необхідних архітекторів.
Існуючих фахівців не вистачає для вирішення нагальних питань щодо відновлення зруйнованої інфраструктури. Надалі їх буде потрібно більше. У повоєнний час попит на архітекторів зросте у 3-3,5 разів. Поки що проблеми з підготовкою кваліфікованих фахівців очевидні: невідомість та відсутність мотивації. Сподіваюся, що ситуація зміниться. Тішить, що Дніпро вже сьогодні активно взаємодіє з архітекторами. Незважаючи на воєнний стан, на все те, що зараз відбувається, місто будується. Це унікальне явище! Більше таких міст в Україні нема!
«Первозванівський» та «Троїцький»: історичній спадщині – новий сенс
Процес покращення, реконструкції, реставрації будівель без руйнування цілісності їхньої структури фахівці називають реновацією. Які історичні споруди нашого обласного центру варто було б ремонтувати? Це питання ми поставили талановитому молодому архітектору Мелору Назарову.
– У центральній частині міста є так званий історичний ареал, територія, до якої особливі вимоги щодо нової забудови з максимальним збереженням історичних будівель та середовища, – каже він. – Будівлю, на яку я б хотів, насамперед, звернути увагу – житловий комплекс «Первозванівський», розташований на перетині вулиць Короленка та Староказацької. До речі, це один із перших вдалих проектів з реконструкції історичної будівлі у нашому місті. Робота Олександра Дольника, яскравого і самобутнього архітектора нашого міста, що створило знакові будівлі Дніпра. У цьому проекті автор не лише зберіг історичний фасад, а й вписав його у загальну композицію будівлі, де історична частина виглядає не як декорація, а безпосередня її складова.
Поруч із «Первозванівським», у сусідньому кварталі на вулиці Староказацькій, нещодавно закінчили зводити ЖК «Троїцький», в якому дуже тактовно та лаконічно поєднуються фасад пам’ятника архітектури та обсяги нової забудови.
Мій перелік був би неповним, якби я не згадав один із знакових об’єктів нашого міста – «Менору» роботи Олександра Соріна. Хоча будівля повністю нова, вона дуже тактовно вписана в історичне середовище: будівля сходами піднімається вглиб кварталу, а на червону лінію виходять пропорційні забудові об’єми.
Також хотів би відзначити «Парк Резіденс» на вулиці Єфремова, яка вміло вписана у забудову одного з найважливіших історичних районів нашого міста – центрального пагорба, місця із концентрованим змістом пам’яток архітектури та історичної забудови.
Закінчити свій огляд хочу дуже гармонійним та цікавим об’єктом: будинком нотаріальної контори на вулиці Барикадній. Хороший приклад реновації історичної будівлі, коли дизайнерськими прийомами невелика будова стає окрасою камерної вулички. Сподіваюся побачити у нашому місті ще більше цікавих проектів реновації історичного середовища: тактичного поєднання нової забудови з історичною.
Після війни потрібний особливий підхід
Наслідки війни нам ще доведеться відчути. Очевидно, що побільшає учасників бойових дій та звичайних городян, які отримали поранення та тілесні ушкодження. На жаль, дніпрян з інвалідністю стане значно більше. Це слід врахувати. Поради архітекторам пропонує Ольга Волкова, голова Центру соціальної адаптації людей з інвалідністю ГО «Океан добра».
– Автори міських проектів нехай подумають про комфорт мам з маленькими дітьми, літніх городян, людей з інвалідністю, – наголосила вона. – Просте питання – чому на багатьох сходах відсутні перила? Поруччя необхідно встановлювати на висоті 90 см. Вони не повинні різко обриватися, так як в іншому випадку рука може зісковзнути і людина отримає травму. Якщо на сходах будуть поручні, то 50-70 відсотків представників маломобільних груп зможуть безпечно скористатися міською інфраструктурою.
Сходи потрібно висвітлювати та виділяти щаблі. Самі щаблі повинні мати жорстку поверхню. Особливо дратує слизька плитка на підлозі. Це взагалі садизм! На таких щаблях дуже часто травмуються старі та діти. Ще один важливий момент – зниження на пішохідних переходах. На деяких переходах людей на візках виникають великі проблеми. Необхідно грамотно проектувати кишені для громадського транспорту з гарним заїздом та виїздом, щоб водії низькополого транспорту не мали труднощів.
З експертами спілкувався Олександр РАЗУМНИЙ
Під малюнком підпис:
– Через урбанізацію мавпам не вистачає зелені, і вони теж цікавляться архітектурним проектом зеленого міста, – коментує свою роботу Олександр Дубовський, дніпровський художник-карикатурист.
