Овочі на газеті та вино з діжки: яким було Дніпро в 1990-ті роки

Дніпро в 90-х роках це окремий вид мистецтва. В ті буремні роки не було великих торгівельних центрів, павільйонів. Основний вид продажі - нескінченні базари, які тягнулись вздовж вулиць міста. Дніпровська панорама пропонує переміститися на 30 років назад та поринути у вир молодості наших батьків.

Ось тут приїхала машина з хлібом. Тітка Валя готова годувати мешканців міста свіжими, гарячими буханками. Черга вже готує свої кошти, аби купити якісну паляницю. Таку свіжу смачну і свіжу випічку вже не знайти на вулицях Дніпра.

А тут уже зібралася черга за кримським вином. Чоловіки після тяжкої роботи вже чекають на свій напій, аби відпочити на вихідних після будніх.

На тротуарі сидить дідусь на табуретці, який продає свіжу пресу. "Панорама", "Теленеделя", "Бесплатно всегда" - газети на будь-який смак. 

Бабуся Галя мерзне холодною зимою в пуховій хустинці. Вона збирає скляні пляшки з напоїв і дає за це кошти, аби дніпряни не викидували їх просто на узбіччя. На фоні проїжджає ВАЗ 2109. Напевно поспішає на роботу, чи чекає когось.

Глибоким зимовим вечором сидить продавчиня в шкіряній куртці, коричневих чобітка та капюшоні, надіючись, що хоч так зігріється. Вона пропонує жителям різні іноземні напої, які були дуже рідкісними в ті часи. 

Закордонні фрукти були дуже рідкісними в 90-ті роки. Банани, апельсини, грейпфрут, лимони, мандарини - були справжньою розкішшю для звичайних сімей. Можливо, жінка на світлині зараз має свою власну крамницю або супермаркет, де продаються більш рідкісні товари.

А ці ваги - то справжня легенда тих часів. Сучасна дитина у 2023 році, напевно, ніколи не зрозуміє як вони працюють без електрики.

Таких бабусь в різнокольорових курточках можна зустріти навіть зараз. На цих газетах можна було знайти все: від овочів до м'яса. Це був їхній єдиний шанс на пенсії заробити хоч якусь копійчину. Можливо, ці бабусі, які сидять зараз, перенеслися з минулого у наші часи, аби нагадати про 90-ті роки.

Прилавки були не лише столи, застелені газетою, а й сходи якихось будівель, де часто ходили люди. На білому полотні чоловік виклав всі дерев'яні розписані ручною роботою товари: ложки, дошки, тарілки, чашки, скриньки. А на фоні розташувався відомий на той час магазин одягу "Лотос". Лише справжній дніпрянин згадає цей будинок вулицею Дмитра Яворницького, 58. Ця будівля довго вважалася зразком краси доби модернізму.

В кольорових "клейонках" сховалася молода дівчина з рожевими вустами. Її зовнішність чимось схожа на ім'я Надія. Вона не лише продає скатертини, а й календарі, який майже кожен житель вішав у себе у вітальні на шпалерах з квіточками.

Чипси, жувальні гумки - імпортні товари, які вважалися делікатесом для дітлахів Дніпра. Ця продавчиня явно знала, що треба продавати в ті роки. Деякі навіть і не мріяли скуштувати ці ласощі, бо мама надавала перевагу звичайним півниками.

Остання локація нашої подорожі - це ринок з одягом. Це звичайно не наші сучасні брендові магазини Bershka, Zara, Gucci, Louis Vuitton та інші. Однак стояти на картонці, закритою шторкою та бачити, який кожний прохожий оцінює твій одяг - це якась своя особлива атмосфера. Олімпійки в 90-ті роки - це справжній тренд в ті роки, в них ходила майже вся молодь.

Фото: Володимир Рязанов

Звичайно, зараз жити у Дніпрі набагато краще. Ми маємо великий вибір будь-якого товару, і навіть не задумуємось, що чипси можуть стати рідкістю. Проте потрібно згадувати минуле, щоб розуміти, в якому ми живемо у гарному теперішньому.

Нагадаємо, раніше ми писали, що один із найстаріших та найвідоміших у Дніпрі: як виглядає парк імені Глоби влітку (Фоторепортаж).