Владимир Парасюк: Осенью нас могут ожидать выборы в парламент

Рік тому він був одним з сотників Майдану, потім став бійцем полку «Дніпро- 1», а уже восени отримав депутатський портфель. На початку каденції 27-річний Володимир Парасюк почував себе в парламенті не дуже впевнено. В одному з інтерв’ю зізнався: «Ми прийшли в Раду молодими ягнятами, а довкола нас вовки, які хочуть їсти». Пройшов час, Парасюк освоївся, відкрив три приймальні, і тепер не виключає, що в скорому майбутньому може стати обличчям нового політичного проекту.

Йти до лав вже діючих політичних сил депутат принципово не хоче, хоча хвалиться, що при бажанні міг би опинитись і в «Самопомочі», і в Радикальній партії Ляшка. Не приховуючи амбіцій, Парасюк говорить про те, що хоче сам привести до парламенту «нормальних та адекватних людей». Володимир не заперечує теплих стосунків з дніпропетровською командою олігарха Ігоря Коломойського. Сміливо називає своїм другом депутата Бориса Філатова, а іншого соратника Коломойського, Геннадія Корбана в розмові зараховує до числа хороших людей. Меседжі, які озвучив Парасюк, добре вписуються в канву заяв дніпропетровської команди, які тепер відсторонена від влади президентом. А несподівані компліменти Парасюка на адресу Ляшка, який віднедавна теж раптово здружився з Коломойським, лише підтверджують, що молодий депутат входить в політичну орбіту впливу мільярдера.

Парасюк щиро переконує, що Коломойський зробив для країни більше ніж Порошенко, бо не дав сепаратистам прорватись глибше в країну. Та на пряме запитання, за чий рахунок буде фінансуватись його майбутня політсила, Парасюк так і не відповів. Хоча на початку розмови запевняв, що незручних тем для нього не існує.

«Я не боюсь критикувати Коломойського»

Володимире, в парламенті наразі обговорюється процес оформлення нової групи. Можливо, вона отримає назву «Укроп», яку досі носило неформальне об’єднання депутатів, орієнтованих на Коломойського. Ви не виключаєте, що можете увійти в таку групу?

Так, таке питання є. Наразі ідуть перемовини щодо об’єднання чесних та порядних людей для того, щоб якось впливати на державотворчий процес. Треба згрупуватись. Але прошу не вважати, що це буде проект якихось олігархів.

Дивлячись по голосуванню, особисто моє та інших моїх колег, за проекти, які торкаються Ігоря Коломойського, то ми голосували за зміну менеджменту «Укрнафти» та «Укртранснафти». В цій країні всі повинні жити за правилами і законом.

Чому тоді цю групу, для створення якої вже майже назбирали необхідну кількість людей, пов’язують з Коломойським?

Насправді це не правда і брехня. Звичайно, що депутат Борис Філатов наближений до Коломойського. Я служив в батальйоні «Дніпро-1», Дмитро Ярош також з Дніпропетровської області, тому на нас такий ярлик і повісили. Але потрібно судити за нашими реальними кроками. Я не боюсь критикувати Коломойського і, повірте, нормально спілкуюся зі всіма хлопцями з Дніпропетровська, які, входили в команду губернатора Коломойського.

Говорять що в «Народному фронті» на «вихід» готові йти біля 15 людей, в «БПП» – ще 10? Це правда?

Трохи не правильна інформація. Для «Народного фронту» – то завелике число. Не буду казати яке. В «БПП» трохи більше, ніж 10 чоловік.

«Потрібно бути дурнем, щоб вірити в те, що в нас чесний та прозорий Кабінет міністрів»

Відразу після Майдану ви знімали офіс в будинку на вулиці Паторжинського в самому серці Києва. Хто вам сплачував оренду?

В мене є приймальні лише в себе на окрузі. Центральна приймальня у Львові на Шота Руставелі, 7, яку я офіційно орендую. Один з моїх помічників оплачує цю оренду. Він – проста людина, підприємець, який мені в усьому допомагає. На Шота Руставелі, 7 знаходиться ще центр допомоги та підтримки військовим, юридична група, яка їм допомагає. Це відкритий для громадськості офіс, куди приходить величезна кількість людей. Також є приймальні – в Яворівському і Жовківському районах у приміщеннях районних адміністрацій, ще одна в місті Дубляни Жовківського району.

А офіс на Паторжинсько як вам тоді приписали?

Перший раз в житті таке чую.

Серед ваших помічників є Костюк Оксана та Костюк Іван – це брат та сестра чи подружжя?

Це подружжя. Вони працюють на окрузі в Жовківському районі в Львівській області. Костюк Іван – підприємець, його дружина йому завжди допомагала. Це мої друзі, вони допомагали мені на виборах. Оксана сидить в приймальні, а Іван їздить по округу. Чоловік, жінка, брат або сестра – яка різниця? Якщо люди достойні того, щоб працювати, то не потрібно на них вішати ярлики.

В мене сестра - мій помічник, і я цього не стидаюсь. В неї дві вищих освіти, одна з них юридична, вона розумна, патріотична людина, яка завжди була на Майдані, з дитиною, якій навіть ще року не було. Вона ніколи в житті не зрадить. Також може проаналізувати різні події, я до неї прислухаюсь.

Ви завжди нещадно критикуєте Арсенія Яценюка. Була ваша заява, що в Кабміні багато корупції. Чи могли б деталізувати: якими фактами ви оперуєте?

Послухайте, давайте не будемо довго відповідати на це запитання. В Генеральній прокуратурі є кримінальні справи на суму більше 700 млн гривень, про зловживання Кабінетом міністрів за часів правління Яценюка. Хтось закидає, що це ще за часів Януковича було, але факт є. Потрібно бути дурнем, щоб вірити в те, що в нас чесний та прозорий Кабінет міністрів. Я інтуїтивно відчуваю, що там шалені корупційні схеми, в першу чергу, в нафтогазовій сфері, яка все життя 23 роки була дотаційною. Хоча мала приносити величезні прибутки. Так само є корупція з продажу посад, якісь лобістські питання. Я не керуюся фразою: одна баба сказала. Це розмови народних депутатів, підтвердження журналістів, є якась інсайдерська інформація, яку я перевіряю. Якщо Арсеній Петрович – чесний та прозорий, він би міг сказати, що готовий пройти детектори брехні. Тоді, повірте, я би таких заяв не робив.

Зараз працює робоча група по розслідуванню всіх цих зловживань. Я до речі, пообіцяв групі, що я не буду коментувати, на якій стадії все це. Ми вийдемо в червні в перших числах і оголосимо офіційні висновки про зловживання Кабінету міністрів. До цього часу я не буду коментувати.

фото: Михайло Глуховский, «Главком»

На вашу думку, уряд потрібно зараз міняти?

Він повинен бути весь без винятку звільнений. Уряд має бути технократичним, без політики, без квотного принципу. Він має формуватись на відкритих конкурсах.

Доки в нас в країні переплітаються виконавча, законодавча і судова гілки влади – то в країні ніколи не буде порядку. Іде лобіювання, покривання, це все переводять в площину політики, навіть вибір голови Антикорупційного бюро заполітизували до неможливого. Для чого президент ліз там, де йому не треба? Для чого йому вибирати когось з двох? Він тепер, вибачте за слово, «замочить» Арсенія Петровича, цей голова Антикорупційного бюро, а Арсеній Петрович що зробить? На фракції вийде на трибуну і скаже: то все замовлення Президента, тому що то він вибрав такого голову Антикорупційного бюро. Так само по генеральному прокурору: всі знають, що генеральний прокурор є підручний президента України.

Ви торкнулись теми голови Антикорупційного бюро. На вашу думку, інші кандидатури були кращі за Артема Ситника?

Так! Не треба було вносити зміни в процедуру відбору директора Бюро. Це неправильний крок, який, по-перше, заполітизував Антикорупційне бюро, а по-друге, призвів до певних сумнівів щодо об’єктивності його роботи.

Зараз іде підготовка до місцевих виборів. На вашу думку, чи можливе їх проведення восени?

Ми ще не знаємо, як складуться обставини після літа, які будуть бойові дії, адже зараз листя на деревах зазеленіє – це гарне маскування для терористів, думаю, якщо відновляться бойові дії і не буде ніякої протидії, то восени ми взагалі можемо очікувати вибори до Парламенту. Цілком серйозно кажу. Подивіться, яка політична криза в країні, яка економічна криза, війна. Люди збурені, стали біднішими, а саме головне – вони не бачать змін. Наших людей змушують терпіти, а змін ніяких немає. Про місцеві вибори не буду говорити, бо завтра може все змінитись. У Верховній раді стануться якісь переформатування і вона розпадеться, вона і так вже на грані.

Коаліція тріщить?

Вона просто не стабільна. Склеїли те, що не може склеїтись.

Зараз вісім депутатів опинились під загрозою зняття недоторканості. Думаєте, це випробування для коаліції?

Це не іспит, це просто хтось дуже загрався в узурпацію влади і хоче когось поставити на місце. Серед людей, з яких хочуть зняти депутатську недоторканість, є патріоти, яких я дуже добре знаю, які борються за країну. Недоторканість потрібно знімати з Сергія Льовочкіна, Юрія Бойка, Юхима Звягільського, «козаків» з Оппозиційного блоку, з групи «Відродження», «Волі народу». Це люди, які країну завжди тягнули вниз, проти них потрібно відкривати кримінальні справи та саджати у в’язницю. А в нас звинувачують нормальних людей. Я хочу, щоб президент або хтось з його оточення поїхав на передову і повоював з терористами. Тоді я б запитав, чому він неправомірно діяв. На війні немає правил.

На вашу думку, перехід комбатів до парламенту виправдував себе?

Я вам скажу, чого я пішов до парламенту. Це не була моя ціль і кар’єра. Головне питання – як закінчити війну? Ця війна буде тут віками, доки влада не зробить певних висновків та рішучих дій. Хтось з моїх колег комбатів, командирів справляється з цими обов’язками, хтось – ні.

Чи є у вас наразі якісь стосунки з Андрієм Садовим і його політичною силою в Раді?

Звичайно, я з ним спілкуюсь. Ми з ним час від часу бачимось, обговорюємо ті чи інші питання, перед виборами спілкувались стосовно якоїсь співпраці. Я йшов по мажоритарному округу, він – пропонував йти від «Самопомочі», а я відмовився.

Чому відмовились?

Знаєте, цей парламент, як лакмусовий папірець. Прийшов подивитись, хто любить цю країну, а хто не любить. Я зараз можу дати відповідь: хто дійсно працює в правильному руслі, а хто не працює. Якщо ми говоримо про «Самопоміч», то скажу, що хлопці дуже конструктивні, в них багато законів, дисциплінована фракція. Якщо б я, наприклад, вирішив кудись вступити – я би до них вступив. Так само, до Ляшка би вступив. В «Народний фронт» би не вступив, в «БПП» не вступив би.

Ляшко? Неоднозначний вибір.

Те, що говорять про його заангажованість, що він там чийсь проект… Слухайте, кожна людина відповідає сама за себе. Хтось співпрацює з олігархами, а хтось – ні. Це ярлики. Я вам точно хочу сказати: Ляшко точно не такий! Точно! Даю гарантію.

Щодо Садового, на вашу думку, йому варто брати участь у виборах мера столиці восени?

Я не можу сказати нічого з цього приводу. Якщо є бажання, то нехай бере. Я ще раз кажу: якщо його як господарника аналізувати, то він не є поганий. Але є зауваження і за часів Євро 2012, по недоцільному використанню коштів, є питання і зараз.

Я не знаю, чи за, чи проти проголосував би – я завжди про це думаю в останній день, і прислухаюсь до серця. Найкраща люстрація – це український народ. Якщо люди вірять йому, то нехай голосують. У Садового є фракція, є якийсь певний політичний запас, в нього є мас-медіа, які він може використовувати, щоб доносити інформацію про свою діяльність.

Джерела свідчать, що у Садового тепер дуже великі амбіції, президентські…

В них у всіх президентські амбіції. Ви запитайте у Верховній раді, хто не хоче стати президентом! Всі себе бачать в кріслі президента України, в кожного є такі амбіції.

Садовий – людина, яка грає в довгу гру. Він не є людина бліц-кригу. Він стратег, в якого потрібно багато чому повчитися. Багато хто бігає за статусом народного депутата, а він, бачите, відмовився. Тут є теж певна якась гра. Подивимось…

А у вас також були президентські амбіції?

Чого ж не були? Були! Якщо людина неамбіційна, вона приречена рухатись у вузькому колі і за нього не виходити. Амбіції мають бути правильні, державницькі.

Ви раніше частенько їздили в зону АТО. Зараз рідше?

Я тиждень тому приїхав зі Сходу. Ми транспортуємо автомобілі для наших хлопців. Спочатку намагаємось якось переробити, підсилити. По 10 автомобілів завжди віддаємо. Завдяки Центру допомоги і підтримки військовим, який я заснував, ми завжди постачаємо гуманітарну допомогу.

Хто основний спонсор вашої такої активності?

Частина грошей збирається в Україні. Але курс долара зараз сильно з’їв нашу купівельну спроможність. Все, в принципі, закупляється закордоном. Важко зараз на щось назбирати. Але левова частка грошей надходить із-за кордону, діаспора допомагає. Є фонди, з якими ми співпрацюємо, є фонди, які ми заснували в Америці.

«Ми» – це хто?

Моя команда. Є дві дівчини-помічниці, Тоня та Іра, які координують цю роботу. Також співпрацюємо з громадськими організаціями, фондами в Одесі і в Харкові. Нещодавно автомобілі на фронт відправляли з харківськими активістами. У нас все прозоро та відкрито, я за кожну копійку можу прозвітувати. Іноді я депутатську зарплату віддаю людям.

За який рахунок тоді самі живете?

 

В мене батьки мають приватний бізнес. Декларацію я подав.

У вас власне було за минулий рік задекларовано ледь 29 тисяч гривень.

Я ж був бійцем добровольчого батальйону. В мене була офіційна зарплата. Перед цим був Майдан, я цілий рік в взагалі не заробляв грошей, бо з Майдану поїхав на фронт.

Нещодавно депутат Борис Філатов виклав світлини, де він в теплій обстановці випиває з Ляшком, якого ще не так давно команда Коломойського, в тому числі сам Філатов, нещадно «мочили». А які у вас зараз відносини з Ляшко?

З Олегом Валерійовичем в мене хороші відносини, ми багато спілкуємось. Є багато і спірних питань. Але відносини нормальні. З Ляшко були разом і авторами деяких законопроектів.

«З Корбаном я познайомився по телефону»

Полк «Дніпро-1» опинився нещодавно в центрі скандалу. Були вони в ту ніч в «Укрнафті»?

Скажу, що після Іловайська я офіційно залишаюсь бійцем добровольчого батальйону «Дніпро-1», після того мене відправили в кадровий резерв Міністерства внутрішніх справ. Але до роботи штабу «Дніпро-1» після Іловайську я стосунку взагалі ніякого не маю. Там з тих хлопців, з якими я воював, лишилась дуже маленька частина. Велика кількість загинули. Тому я не намагався аналізувати інформацію, були вони в «Укрнафті» чи ні, бо це мені нічого не дасть.

Вам це не цікаво?

Не було їх тоді там біля «Укрнафти». Це не був батальйон «Дніпро-1».

Хто ж то був?

Не знаю. Зараз такий стан в країні, що з такою кількістю зброї, яка є в людей, можуть бути хто завгодно…

Питання виникло тому, що Коломойський натякав на те, що «батальйони будуть в Києві»...

Послухайте… Я з Коломойським в своєму житті бачився двічі. Перший раз ми зустрілись на інаугурації президента в Мистецькому арсеналі. Це було просто потискання руки. Другий раз – в його кабінеті в ОДА. Подзвонив тоді Корбану, я з ним по телефону познайомився. Він каже: чи не хочеш зайти до нас на 7-й поверх в гості в ОДА. Я кажу: звичайно, можу. Я якраз служив в батальйоні «Дніпро-1», приїхав з завдання. Зайшов, привітався, випив горнятко кави. І після того його не бачив вживу.

фото: Станислав Груздев, «Главком»

Зате у вас тісні стосунки з його найближчими соратниками. З Філатовим, наприклад.

Він прийшов до мене провідати після Іловайська. Ми потиснули один одному руки. Після того в нас зав’язались дружні відносини. Зараз ми друзі. Він все планує приїхати у Львів до мене. Філатов – це хороша порядна людина, хороший друг. Які там в нього зв’язки з Коломойським та іншими – не буду казати. Я і з Корбаном в хороших відносинах. Але в нас політика – це політика, а дружба – це зовсім інше.

Для команди Коломойського допомогти грошима комусь – не проблема. Раніше вони допомагаи багатьом батальйонам.

Вони раніше всім допомагали. В батальйонах була офіційна зарплата та ще і премія. В районі 15 тисяч гривень. Я цю зарплатню навіть не брав, все віддавав на волонтерство. Мені зарплата не була потрібна, в мене була форма, автомат, було що поїсти, в мене був автомобіль, який заправлявся. Знаєте, де я в Дніпропетровську жив? В готелі, який називався, здається, «Свердловськ», там була намальована одна зірка. Це колишній гуртожиток. В кімнаті було 4 ліжка, там жили я, покійний Тарас Брус, мій друг Саша, а 4-те ліжко – для гостей, бо до нас завжди хтось приходив ночувати. Це такий совковий готель, де купа тарганів. Мені пропонували кращий, та я казав: хлопці, ми приїхали воювати, а не відпочивати.

Ви казали, у вас була машина. А зараз є?

То була машина батальйону. Зараз в мене є транспортний засіб, який я купив ще до Майдану, Skoda Superb. Я на ній їздив по фронту, а перерєстрував на чоловіка своєї сестри, тому що могли мене просто-напросто там вбити і я не хотів, щоб потім там були якісь законодавчі колізії по переоформленню цього автомобіля.

Чи відповідає дійсності інформація, що зараз створюється новий політичний проект, обличчям якого ви маєте стати?

Може бути все. Я не буду лукавити: звичайно, маю якесь політичне майбутнє, бо я розумію, що цю прогнивши систему потрібно чимось розбивати. Я не збираюсь 40 років бути депутатом, я це можу зробити і так. Повірте – настануть вибори, я можу піти до будь-кого. Я ж цього робити не хочу. Я хочу провести сюди здорових, нормальних, адекватних людей, які будуть служити державі. Якщо треба буде створити політичну силу – я її буду створювати. Якщо треба буде з кимось нормальним об’єднатися – я об’єднаюся. Якщо потрібно буде стати обличчям – я стану. Головне – цілі і їх досягнення.

Ще є інформація, що цей новий проект буде фінансово підтримувати Коломойський.

Давайте проведемо хороший аналіз. Він зробив для України більше, ніж президент. Він зупинив сепаратизм. Чи це його власні інтереси чи державні?

Вони (дніпропетровська команда, - «Главком») придавили цю нечисть «ригівську» на Дніпропетровщині, а Порошенко зараз її відновлює. Зараз новий голова адміністрації Валентин Резніченко ставить людей Олександра Вілкула.

Коли Коломойський все фінансував з свої кишені, давав 5000 доларів за автомат і 20 тисяч – за сепаратиста, тоді всі йому співали оди. Потім виник конфлікт по «Укрнафті» … Просто ця країна за 23 роки не вибудувала для Коломойського правил життя. От зараз наше завдання вибудувати і запросити Коломойського і інших олігархів, сказати: дивіться, це – правила, за ними треба жити.

«Укрнафта» та «Укртранснафта» – це ласий шматок і для президента, і для інших чиновників. Президент наш теж не святий, він має активи...

В одному з інтерв’ю сказали цікаву фразу: «Ми прийшли в раду молодими ягнятами», а довкола вовки, які хочуть їсти». Зараз ви вже не ягня?

Побачив, навчився. Побачив, де лицеміри, де брехуни, побачив корупціонерів, «кулуарщину». Але знаю точно: захист маю потужний, він базується на тому, що я з ними за руку не вітаюсь. Потискання руки – це благородний жест зі сторони людини, а для чого мені тиснути руку комусь …

Комусь з «Опозиційного блоку» ?

Повірте, не лише. Із «Народного фронту» і з «Блоку Порошенко». Є такі люди.

Ви підписували законопроект, щоб націоналізувати мережу супермаркетів «АТБ». У вас наразі є докази того, що її власники фінансували сепаратистів?

Я маю цілий пакет доказів, кримінальних справ, які відкрито в ГПУ, свідчення стосовно їх діяльності. Можу сказати, що коли я служив в батальйоні, в Маріуполі – вони роздавали водичку та печиво цим виродкам, а коли прийшли ми, то і нам це запропонували… А я не люблю таких дволиких людей.

«АТБ» працює в Криму, мережа не змінила вивіску та керівництво, взагалі не йде мова про те, що Росія їх націоналізувала. Вони працюють на території Донецької області: нічого не сплачується до бюджету, при цьому з їх допомогою, вибачте, терористи їдять, п’ють і набираються сили, щоб вбивати наших хлопців. Таке треба зупиняти.

Перший крок: в АТБ введуть державну адміністрацію, це буде державне підприємство. Але слабо віриться в це. Другий крок – більш реальний: виставити на аукціон і продати всі активи, договори «АТБ» – іншому приватному підприємству. Тим більше, власники АТБ (Власники "АТБ-маркету" Геннадій Буткевич, Євген Єрмаков, Віктор Карачун очолювали рейтинг найбагатших жителів Дніпропетровська за версією журналу Forbes в 2013 році) близькі до родини Януковича, допомагали Фонду Людмили Янукович. Є ще питання по Рінату Ахметову, по мережі «Бруснічка», по обленерго.

Хто про вас розповсюджує інформацію, що ви насправді не воювали, а відсиджувались в безпечних місцях. Десь в спортзалі.

А той хтось в тому спортзалі був? По-перше, в спортзалі ніхто не сидів, це була база Донбасу – місце дислокації в Іловайську. Коли розбомбили нашу позицію, ми відійшли. Весь період часу ми були в дитячому садку, потім в приміщенні електростанції при депо, тримали позицію в 20 чоловік, при тому, що в нас закінчились боєприпаси, до нас їх ніхто не підвозив. Потім, коли вже все розбомбили, ми повернулись на позицію в школі і тримали її, виходили на завдання. Командир штабу Донбасу «Тридцятий» безпосередньо мене хотів виганяти зі спортзалу… Я його послав, а він мене вигнав. Що я міг там робити, якщо сам командир мене вигнав? Але потім знову ж цей «Тридцятий» давав мені команду йти зачищати садочок, який потім захопили терористи і ми в спортзалі вчилися стріляти з РПГ, що ніколи в житті з нього не стріляв. Про мене розповсюджують чутки люди, які заздрять, хоча чому мені можна заздрити…

 

"Главком"