Де у Дніпрі приховані скарби ченців
Хоча Дніпро відоме більшості як місто підприємливих людей і родоначальник стартапів, не менш цікава його містична сторона. Наше місто має чимало загадкових історій, у тому числі легенда про скарб під Мерефо-Херсонським мостом, про який і піде мова. Про це пише "Дніпровська панорама".
За численними розповідями, на території сучасного Дніпра колись був монастир, який нібито стерли з землі орди Батия в 1240 році. Загадку в історію про монастир додає те, що ні археологічних підтверджень, ні літописних фахівці так і не виявили. Проте легенда, запущена з легкої руки єпископа Феодосія Макаревського, отримала величезний відгук, який зміцнив історію про монастир у головах людей.
Біля Свято-Преображенського храму вже нашого часу навіть встановили стелу, яка каже, що у цьому місці імовірно стояв візантійський монастир (за іншими відомостями - скіфське капище). Ось що у «Матеріалах для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» 1880 року писав Феодосій:
«У 870 році з російськими купцями виїхали з Константинополя до Києва кілька грецьких ченців, між якими був один із найбагатших купців; досягши св. Острови на Дніпрі і захопившись розповідями про святість цього місця, красивими краєвидами та багатою природою його, ченці полюбили цей святий Острів, обрали його для себе місцем молитовних подвигів і залишилися тут на постійне проживання з усім тим багатством і з тою святинею, яку вивезли з Константинополя і мали при собі.
Однак ні на які джерела він не посилається, та й звідки їм взятися, якщо йдеться про переказ? У ХХ столітті воно знайшло продовження. Отримала хід легенда про те, ніби каміння для опор побудованого в 1914-1932 роках Мерефо-Херсонського мосту було взято з руїн того самого монастиря, знайденого під час копання котловану. Тому міст і не дається жодним бідам. Так, під час Великої Вітчизняної війни він єдиний уцілів від бомбардувань.
Чутки сучасності
Після війни промайнула чутка, ніби під опорами мосту знаходиться скарб. Одні казали, що його залишили ще ченці, коли Батий підступав дедалі ближче. Але скарб вони «заговорили», і дістати його могли люди духовного звання, знають потрібні слова. Решті він не давався до рук – тому при будівництві мосту його й не витягли.
Інші стверджували, що золото закопали після відходу радянських військ і перед окупацією, а ось дістати вже не змогли – чи то господар загинув, чи його викрали до Німеччини, чи після звільнення міста він ніяк не зміг підібратися до мосту, бо охоронявся собаками та варти. Але під якою саме опорою антиквар закопав його, залишилося секретом. На початку 50-х років, коли ще не були намиті пляжі, опори часто підмивало водою, і ґрунт раз у раз провалювався. Але знаючі люди звинувачували зовсім не річку, а ласих до наживи шукачів скарбів.
Як свідчить легенда, родичі антиквара, якимось чином дізнавшись про його вчинок (чи то з листа, чи то зі знайденого щоденника), вирішили спробувати щастя. Під покровом ночі, подолавши на човні канал, що відокремлює острів від суші (пішохідний міст був побудований тільки в 1954 році на місці зруйнованого під час війни гужового поромного мосту), вони пробиралися до опор, годували сторожового собаку, що поступово звикли до них, і як тільки вартовий. засипав нагорі у своїй будочці, обережно проводили розкопки, маскуючи місця підкопу травою та сміттям. Згодом цей шар провалювався, і оголювалася яма, яку брали за результат дії річкових вод. Так тривало кілька місяців, доки у черговому розмиві не виявили труп. Чи копальник провалився сам, розбивши голову об краї опори, чи отримав удар від свого напарника, чи трапилося щось зовсім непередбачене – встановлено так і не було.
Так і залишилося невідомим, чи лежить десь під кам'яними опорами заповітний скарб, чи це лише чергове переказ, що надає додаткової чарівності легендарної місцевості.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли про острів-привид у Дніпрі.