Легендарна "Володарка". Які таємниці зберігає минуле швейної фабрики

У Дніпрі 104 роки тому було засновано легендарну швейну фабрику, яку в народі називали "Володарка". У сучасному вигляді цієї будівлі зараз не просто впізнати знамениту швейну фабрику "Мрія", яку найчастіше називали "Володаркою". Історія її почалася з тютюнової фабрики Джигіта. Про легендару "Володарку" розповість Дніпровська порадниця з посиланням на Історію в фотографіях Катеринослав-Дніпропетровськ.

Дніпропетровська швейна фабрика ім. Володарського, відома серед містян як «Володарка», проіснувала всю радянську добу, «доживши» до 2000-х рр. Наявність великого виробництва у центрі міста постійно спричиняла незручності та підживлювала розмови про її перенесення до більш прийнятної локації, але справа до цього дійшла аж у 2006 році.

Від самого початку виробництво розмістилося в корпусах , що раніше належали тютюновій фабриці «І. Джигіт та сини». Це було єдине в губернії підприємство такого масштабу в цій галузі, засноване ще у середині ХІХ ст. Після Першої світової війни та революційного лихоліття у націоналізованих корпусах було вирішено об’єднати кравців міста у єдине підприємство – швейну фабрику.

У період Другої світової війни фабрика евакуйована в м. Андижан (Узбекистан). Сама будівля у Дніпропетровську не зазнала великих руйнувань, і в січні 1945 р. фабрику було відновлено. У 1976 р. фабрика стала головним підприємством Дніпропетровського виробничого об’єднання ім. М. Володарського. У роки незалежності підприємство перетворилося на швейну фірму «Мрія».

У 1795 році на місці фабрики розташовувалося Кременчуцьке жіноче училище. Потім це було Головне народне училище та нарешті Катеринославське повітове училище. До 1837 року, коли Повітове училище було переведено в інше місце, а його ділянку продано, тут уже стояло шість дерев'яних будівель: головний будинок, три флігелі для квартир вчителів та доглядачів, кухня та сарай.
Тютюнова фабрика Іллі Джигіта розпочала свою роботу як невелике кустарне підприємство, але вже до кінця 1880-х років перетворилася на одне з найбільших підприємств переробної промисловості міста. У 1870–1880-х роках для фабрики було збудовано нові виробничі корпуси. Один із них – довга сіра триповерхова будівля, що виходить торцем на вулицю Гопнер, існує і сьогодні.

Однак у цей час будуються не лише корпуси тютюнової фабрики. За лічені роки з ділянки повністю зникають дерев'яні будинки, на зміну яким приходять одно- та двоповерхові кам'яні житлові корпуси. Паркани та сади йдуть у минуле.
На 1913 це велике підприємство, що мало 365 робітників і річну продуктивність в 13 000 пудів (208 т.) тютюну різних сортів.
Разом про те активне будівництво, поділ капіталів фірми, великі виплати родичам за заповітом батька змусили І.Д. Джигіта взяти великі кредити. Невідомо, що сталося насправді, але 1913 р. торговий дім «І.Д. Джигіт і Син» збанкрутував на суму в 170 000 руб.
11 листопада 1913 р. на торгах, проведених Харківським земельним банком, новим власником будинку стало Товариство Взаємного кредиту Катеринославського губернського земства, що запропонувало за нього 107 025 руб. при стартовій ціні 50 000 руб.
Торішнього серпня 1917 р. нові власники, скориставшись грандіозної інфляцією, повністю погасили всі борги, зроблені під заставу будинку, хоча у світлі наступних подій це мало ніякого значення.
На початку 1920-х років. Катеринославська державна тютюнова фабрика перебувала консервації, тобто. простіше кажучи, не працювала через відсутність коштів, матеріалів, поганого стану обладнання та будівель.
Лише навесні 1925 р. будівлі були повністю передані відкритій ще 1922 р. швейній фабриці Губшвейпрому ім. товариша Володарського, а ділянка об'єднана з ділянкою фабрики по Барикадній, 5. Протягом наступних кількох років фабрика поглинула ще три домоволодіння і розмістилася по трьох вулицях: Барикадній, Шолом Алейхема та Вітальні (надалі перейменована на Гопнер).

У роки війни будівлі фабрики постраждали незначно, і відновити роботу вона змогла досить швидко, повернувшись з евакуації. Станом на 1976 рік, у цехах було встановлено 724 універсальні машини, 590 спеціальних машин і більше 200 пресів. На підприємстві шиють чоловічі та жіночі.

Питання про винесення фабрики за межі центру було озвучено лише генпланом міста 1967 року та проектом детального планування центру 1970 року. Реальне звучання ці пропозиції почали набувати лише у 2004–2005 роках.
У 2018 почалася масштабна реконструкція будівлі, колишня швейна фабрика перетворюється на торговельно-розважальний квартал.

Сьогодні територія колишньої «Володарки» на розі вулиць Барикадна, Шолом-Алейхема та Магдебурзького права продовжує змінюватися. Про це пишуть у спільноті Urban Dnipro.

 

Минулого року тут позбавилися паркану та влаштували нову міську площу з комерцією в історичних будівлях.

Цьогоріч новий простір почали насичувати деревами. Наразі висадили три молодих платани. Також тут незабаром відкриється черговий новий заклад.

За словами інвесторів цього простору, в планах повільно насичувати місце життям. А в далекому майбутньому - комплексно та капітально переосмислити його.

Раніше на цій території працювала відома швейна фабрика імені Володарського. Після припинення виробництва закриті промислові корпуси в самому центрі міста почали поступово перетворювати на сучасний відкритий простір з офісами та ресторанами.

За матеріалами історика та краєзнавця Валентина Старостіна та книги путівник – довідник "Дніпропетровськ".

.Нагадаємо, раніше ми писали

Дніпрянам показали архівне фото Вокзальної площі: яким був Катеринослав понад сто років тому