На Дніпропетровщині медикиня Ольга Брусенцева встигає життя рятувати і воїнів годувати

Знаєте, є люди, поруч із якими стає спокійно. Просто тому, що вони є. Сьогодні в нашій рубриці — саме така людина. Знайомтеся, Ольга Іванівна Брусенцева, парамедикиня Петропавлівської підстанції Павлоградської станції. Жінка, яка тримає на своїх плечах два фронти: медичний та кулінарний. Про це повідомляє Дніпровська порадниця з посиланням на Дніпропетровський обласний центр екстреної медицини.

 42 роки «на колесах»

Ольга Іванівна прийшла в медицину ще у 1976-му. Спочатку було приймальне відділення Петропавлівської районної лікарні, але серце просилося в екстрим швидкої допомоги. Коли її запросили на станцію екстреної медичної допомоги, вона вже знала: це не просто робота, це доля.

«Я одразу відчула, що екстренка — це моє. Так, це важче, ніж у лікарні. Це постійний рух, це надвідповідальність, коли від тебе залежить усе. Але хіба я могла інакше?» — згадує Ольга Іванівна.

Своє «бойове хрещення» вона пам’ятає в деталях. Лише рік стажу, закритий пологовий у Петропавлівці та стрімкі пологи прямо в машині дорогою до Межової. Тоді на світ з’явився Артемко. Фельдшерка сама запропонувала ім’я, а згодом вони з водієм навіть святкували перший рочок малюка разом із вдячною родиною. З того часу Ольга Іванівна допомогла з’явитися на світ ще шістьом дітлахам!

Дороги війни та молитви за хлопців

Сьогодні її робота — це не лише пологи чи тиск. Це виснажливі медичні евакуації поранених захисників. Від підстанції до лінії фронту — рукою подати. Одна зміна може перетворитися на нескінченний марафон: госпіталь — лікарня — госпіталь. По 5–6 годин у дорозі.

«Коли везу тяжких хлопців… серце просто розривається. Всю дорогу від госпіталя до лікарні молюся. Молюся, щоб вижив, щоб довезла, щоб ця клята війна швидше закінчилася. Хочеться знову тільки довоєнних викликів. Шкода хлопців, рятуємо їх як рідних».

Буває страшно. Коли їдеш трасою, що прострілюється, або коли через 300 метрів після того, як погрузили пацієнта, на місце прильоту «лягає» знову. Ольга Іванівна вірить: їхню бригаду і підстанцію бережуть ангели.

Вареничний фронт та 60 кущів троянд  

Думаєте, після виснажливої зміни вона йде відпочивати? Якби ж то! Ольга Іванівна вже третій рік волонтерить у групі «Варенички для ЗСУ». Разом із односельцями вони ліплять по 5–6 відер вареників та пельменів за день. Бо знає: домашня їжа гріє бійця не гірше за добрі ліки.
А коли випадає вільна хвилина, Ольга Іванівна йде у свій сад. Там на неї чекають 60 кущів троянд. Квіти — це її особисте «заспокійливе» та джерело сили.
 

Мрії про мирне літо

За два роки Ольга Іванівна з чоловіком святкуватимуть золоте весілля. Вона — щаслива мама та багата бабуся, у якої п’явторо онуків. І найбільша її мрія зараз — щоб влітку всі вони, як завжди, з’їхалися до бабусі. Щоб було тихо. Щоб не треба було виїжджати з Петропавлівки.

«Як я можу сидіти вдома, коли людей у службі не вистачає? Особливо зараз, коли треба рятувати військових. Поки є сили — буду в строю», — каже наша легенда.
Низький уклін вам, Ольго Іванівно, за ваш професіоналізм, золоті руки та велике серце.

Нагадаємо, раніше ми писали

«Газмережі» попереджають про тимчасове припинення газопостачання на Дніпропетровщині 9 лютого: причина