На Дніпропетровщині відійшла у вічність Людмила Бабіч. Майстриня все життя присвятила українському мистецтву

Царичанська громада та вся мистецька спільнота Дніпропетровщини зазнали непоправної та болючої втрати. З життя пішла Людмила Володимирівна Бабіч — талановита майстриня, пристрасна дослідниця народного мистецтва, педагогиня з великої літери та багаторічна керівниця народної студії «Петриківська витинанка» Царичанського центру культури та дозвілля.

Світла пам’ять. Не стало Людмили Володимирівни Бабіч — майстрині, яка присвятила життя українському мистецтву. Про це повідомляє Дніпровська порадниця з посиланням на Царичанську Офіційну Сторінку. 

Царичанська громада зазнала болючої втрати. Відійшла у вічність Людмила Володимирівна Бабіч — талановита майстриня, педагогиня, дослідниця народного мистецтва, яка багато років очолювала народну студію «Петриківська витинанка» Царичанського центру культури та дозвілля.

Життя Людмили Володимирівни було тісно пов’язане з Царичанкою. Тут її родинне коріння, тут минули десятиліття праці, творчості й навчання дітей та дорослих.
Свою педагогічну діяльність вона розпочала у Будинку дитячої та юнацької творчості. Згодом продовжила працювати в Царичанському центрі культури та дозвілля, де майже два десятиліття очолювала студію «Петриківська витинанка».

Для неї витинанка була значно важливішою, ніж мистецька техніка. Людмила Володимирівна вчила вихованців не копіювати готові зразки, а вигадувати власні сюжети, довіряти уяві та вкладати в роботу щось особисте. Цього підходу вона дотримувалася і сама, поступово виробивши авторський стиль.

Її роботи та роботи студійців представляли Царичанку на виставках і конкурсах в Україні та за кордоном. Людмила Бабіч досліджувала народне мистецтво, збирала відомості про українські традиції та ділилася своїми напрацюваннями. Її дослідження увійшли до книг, а роботи вихованців зберігаються в музейних колекціях.

Особливе місце в її житті посідали учні. Дехто з них згодом сам став педагогом, інші повернулися до студії вже дорослими або привели сюди власних дітей. Для Людмили Володимирівни це було продовженням улюбленої справи — бачити, як люди розвиваються, знаходять себе у творчості й передають здобуті знання іншим.

Вона мала ще чимало творчих задумів і планів. Та за роки праці встигла зробити багато: створила власні роботи, навчила й надихнула багатьох людей, зробила народне мистецтво невіддільною частиною культурного життя громади.

Царичанська селищна рада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Людмили Володимирівни, її колегам, друзям та учням.
Світла пам’ять, Людмило Володимирівно. Ваші витинанки залишаться, а разом із ними — тепло людських стосунків і вдячність тих, кому Ви передали свою майстерність та любов до творчості.

Нагадаємо, раніше ми писали

Велика втрата. У Дніпрі пішов з життя Леонід Фурсенко