Як в Дніпрі соцробітники допомагають маломобільним літнім людям

У віддалених районах міста, таких як мікрорайон Таромське, чи не щодня відбувається веломарафон соцробітників, що поспішають до своїх стареньких і маломобільних підопічних.  Приватним сектором не курсує громадський транспорт, а закупки і відстані досить значні, тому залізні коні тут мастхев – бо це швидко, легко, комфортно, економно, екологічно, без жодних заторів і з вітерцем. Про це повідомляє Дніпровська порадниця з посиланням на департамент соцполітики ДМР.

На багажники кладуть готові обіди, продукти харчування, медикаменти, інші необхідні покупки… Усе це потрібно доставити людям, які майже не виходять з дому і дуже-дуже чекають на візит співробітника Дніпровського міського територіального центру. 

– У Новокодацькому районі міста в рамках роботи відділення “догляд вдома” 16 соцробітників навідують 206 літніх мешканців мкрн. Таромське (з яких 28 мають інвалідність), – зазначила директорка Дніпровського міського територіального центру Ольга Мешко.

2 рази на тиждень кожен з них отримує готові обіди від соцробітників, крім того необхідну допомогу. Загалом у Дніпрі щодня майже 5 тисяч підопічних територіальних центрів отримують гарячі обіди. На обліку перебуває більше ніж 10 тисяч осіб, з яких більше 5 тисяч отримують догляд вдома (також 164 ВПО).

Окрім доставки речей та їжі, соцробітники привозять гарний настрій, цікаві новини та історії, до того ж ще й готують, прибирають, слідкують за дотриманням гігієни та рухового режиму підопічних.  І це ще не все: оплата рахунків, допомога в оформленні документів і соціальних виплат також входить в їхні обов’язки.

Працюю соцробітником вже 4-ий рік, – каже пані Наталя. – Загалом у мене 13 підопічних, найстаршій з них – 88 років. Ця робота часто непомітна, але дуже важлива, бо люди літні й самотні, їм нікому більше допомогти.

Прибрати, попрати щось, попрасувати, і звісно, поспілкуватися, підтримати емоційно у наш час, щоб вони не відчували себе покинутими. Завдяки їм і сама тримаюся.

Її підопічна пані Світлана скоро святкуватиме 75 років. Каже, що роботою терцентру задоволена:

З Наталкою співпрацюємо вже три роки, і вона мене всіляко підтримує. Скажімо, привозить продукти і обіди, а це дуже для мене важливо – найближчий магазин за три кілометри, я таку відстань не здолаю.

Коли я зламала руку, вона так мене опікала – варила мені супчики, годувала. Чоловік мій вже давно покійний, тому живу сама. Наталя підтримує, не дає, щоб “розкисала”. Дуже вдячна місту і терцентру за таку допомогу.