Майнові права дітей в Україні. Що гарантує закон

Українське законодавство закріплює за дітьми право володіти, користуватися та розпоряджатися майном з урахуванням віку. Окремо передбачені механізми, які мають на меті захистити ці права та не допустити їх порушення з боку дорослих. Про це повідомляє Дніпровська порадниця з посиланням на Департамент правового забезпечення Дніпровської міської ради

  Які майнові права мають діти — пропонуємо розглянути роз’яснення від Міністерства юстиції України https://minjust.gov.ua/.../maynovi-prava-ditey-ta-ihniy...  
  Малолітні діти (до 14 років)
Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України, діти цього віку можуть самостійно здійснювати лише дрібні побутові правочини — ті, що відповідають їхньому віку та стосуються речей невеликої вартості.
  Управління майном малолітньої дитини здійснюють батьки або законні представники виключно в її інтересах, з урахуванням потреб і розвитку дитини (ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України).
  Якщо ж майном дитини опікується опікун, він представляє її інтереси на підставі офіційного рішення органу опіки або суду про призначення опіки.
  Неповнолітні діти (від 14 до 18 років)
Згідно зі статтею 32 ЦКУ, неповнолітні мають ширший обсяг самостійних майнових прав. Вони можуть без згоди батьків:
  розпоряджатися власним заробітком, стипендією та іншими доходами;
  реалізовувати права на результати інтелектуальної та творчої діяльності;
  бути учасниками або засновниками юридичних осіб, якщо це дозволено законом;
  укладати договори банківського вкладу та управляти коштами на власному рахунку.
  Усі інші правочини потребують згоди батьків або піклувальників. А операції з нерухомістю чи транспортними засобами можливі лише за нотаріально посвідченою згодою та з дозволу органу опіки та піклування.
  Роздільність майна батьків і дітей
Батьки та діти можуть мати окреме право власності на майно, навіть проживаючи разом. Якщо виникає спір, майно вважається власністю батьків, доки судом не буде встановлено інше (ст. 173 СКУ).
  Речі, придбані спеціально для розвитку, навчання чи виховання дитини (одяг, іграшки, книги, спортивний інвентар), визнаються власністю дитини, якщо інше не визначено законом або судом.
  Спільна сумісна власність
Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок спільної праці чи коштів, є спільною сумісною власністю. Дитина має право вимагати виділення своєї частки або, якщо це неможливо, отримати компенсацію.
  Управління майном дитини
Батьки зобов’язані зберігати майно дитини та діяти виключно в її інтересах 
  Без дозволу органу опіки та піклування заборонено  
  відмовлятися від майнових прав дитини;
  укладати угоди щодо нерухомого майна чи транспортних засобів, що належать дитині;
  брати зобов’язання від імені дитини.
  Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки та піклування контролюють дотримання житлових і майнових прав дітей під час відчуження житла або придбання нового.
  Дозвіл на правочини з нерухомістю дитини надається лише після перевірки та за умови збереження її права на житло. Будь-яке звуження або обмеження прав дитини заборонене.
  Посадові особи органів опіки несуть персональну відповідальність за рішення, які стосуються майна дітей.
  Аліменти та доходи від майна
Аліменти, що виплачуються на дитину, є її власністю. Той із законних представників, на чиє ім’я вони надходять, зобов’язаний використовувати кошти виключно в інтересах дитини.
  Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, а в передбачених законом випадках — отримувати їх і користуватися ними самостійно.
  Захист майнових прав дітей
Основний обов’язок із захисту прав дитини покладено на батьків. Вони можуть звертатися до суду та органів влади як законні представники.
  Окрім батьків, захист майнових прав дітей забезпечують:
– органи опіки та піклування;
– служби у справах дітей;
– суди;
– органи поліції;
– центри безоплатної правової допомоги;
– громадські організації.
  Якщо майнові права дитини порушено або правочин укладено без обов’язкової згоди, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
  Знання цих норм — важливий крок до реального захисту прав дитини та запобігання зловживанням.