На Дніпропетровщині в останню путь провели капелана, який загинув у ДТП, коли їхав на похорон до побратима (фото)
У Жовтих Водах Дніпропетровської області громада провела в останню путь військового капелана Марка Купчененка, який загинув у ДТП, коли їхав на похорон до побратима, передає Дніпровська панорама з посиланням Жовтоводська місьра рада.
Він був взірцем християнина та українця, надійною, принциповою, чесною людиною, яка мала свої переконання та несла світло Христове у найтемніші закутки. Його поважали та цінували, ним надихалися та дивувались його силі, а він у свої 27-ім найбільше вірив у перемогу добра над злом, як усередині нас, так і навколо. Сьогодні, 26 липня, громада попрощалась із жовтоводцем, молодшим лейтенантом капеланської служби ЗСУ Марком Купчененком. В Обухівському районі Київської області, дорогою на похорон побратима, він потрапив у ДТП та загинув.
Віддати шану мужньому юнаку до пам’ятника славетним козакам, що у парку Слави, прийшли його родина, керівництво міста та служби військового капеланства, представники підприємств, установ та організацій, віряни помісної церкви «Живі Води», побратими та всі, хто знав загиблого особисто.
«Із Марком я познайомився, коли ще був капеланом 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Мені сказали, що у підрозділі нашої медичної роти є хлопець, який постійно перебуває поруч із нашими воїнами. Приїхавши у Бахмут, я побачив юнака у повному військовому обмундируванні, касці та бронежилеті, очі якого сяяли від того, що він тут, на «нулі», разом із хлопцями, - розповів під час церемонії прощання головний капелан Командування Сухопутних військ ЗСУ Олександр Петрушкевич. – Так, він не мав життєвого досвіду, військової служби, але мав віру, величезне бажання служити воїнам та бути кимось у цьому житті. Адже не так важливо те, що ми можемо робити, важливо те, ким ми можемо бути, щоб це робити.
Для мене честь, що я знав Марка, бо Божа любов та ласка Євангеліє, які він ніс, урятували не одного воїна. Вдячний родині, що виховали такого сина, яким пишаються всі Збройні Сили та капеланська служба».
Про ставлення наших хлопців до Марка розповів начальник служби військового капеланства ОК «Північ» Юрій Тимченко.
«Він більшість часу проводив на «нулі». Свій день народження також зустрів на передовій. Того дня зателефонував мені і каже:
«Я Вам там невеличке фото надіслав, як хлопці мене привітали». Відкриваю, а там звичайна польова одноразова тарілка з млинцями. І це на «нулі», де щоденно тривають бої».
Подяку та співчуття родині, друзям, побратимам, вірянам висловив також і заступник єпископа Української церкви християн віри Євангельської Віктор Степанченко, служителем якої через помісну церкву «Живі Води» був загиблий.
Від імені єпископа Анатолія Козачка він зачитав лист-співчуття та наостанок додав, що ще під час захисту курсової у Львівській богословській семінарії Марко стверджував, що християнин – це той, хто любить свою країну, сім’ю, рідних і задля них готовий пожертвувати своїм життям, узяти до рук зброю та стати на їхній захист. І у березні 2022 року він так і вчинив.
В останню путь жовтоводця провели «живим коридором», стоячи на колінах, під вигуки «Герої не вмирають!».
У Марка залишилися батьки Олександр Васильович та Лариса Федорівна, брати Яків та Веніамін, сестри Галина, Надія, Серафима та Ксенія.
Щирі співчуття рідним та близьким! Вічна слава загиблому захиснику!
Редакція сайту Дніпровська панорама висловлює щирі співчуття рідним та близьким Марка...
