"Не пробачив би собі, якби залишився". Дніпропетровщина провела востаннє Героя Миколу Бабакіна
На щиті повернувся додому ще один наш земляк - вільногірець Микола Вікторович Бабакін, повідомляє Дніпровська панорама, посилаючись на Вільногірську міську раду.
Його ім'я навічно увійде в історію нашої громади, всієї України як Героя-визволителя, як вірного сина Українського народу. Його світле і чесне життя забрав клятий ворог, - йдеться в повідомленні.
Народився Микола 27 жовтня 1970 року у селищі Таромське Дніпропетровської області.
Навчався у місцевій середній школі №105, потім в СПТУ-15 від заводу ім. Петровського в обласному центрі. Набув професію газоелектрозварника. На зазначеному підприємстві розпочалась його трудова діяльність.
Як і більшість юнаків того часу, пройшов армійську підготовку. Служив у внутрішніх військах у м. Золочів Львівської області.
З грудня 1993 року разом із родиною проживав у Вільногірську. Працював на Вільногірському ГМК в ремонтно-механічному цеху, цеху водопостачання, на збагачувальному виробництві. Певний час їздив на заробітки за кордон.
Всі, хто знав Миколу Вікторовича, запам'ятають його як компанійську людину з гарним почуттям гумору, завжди сповненого оптимізму і доброти, - відзначають земляки.
Коли розпочалася широкомасштабна російська агресія, вже 2 березня 2022 року Микола Бабакін пішов на фронт по мобілізації. Його вроджене почуття справедливості і гідності відіграли не останню роль. Вдома він так і сказав: "По-іншому не можу, не пробачив би собі, якби залишився тут".
Пройшов нелегкий бойовий шлях. Він бив ворога у Красній Поляні, Волновасі, Вугледарі, під Бахмутом.
Навіть у короткострокові відпустки, які вдавалося отримати від командирів для поновлення сил, у період реабілітації після операції він волонтерив: замовляв для побратимів "буржуйки" на ГМК, збирав все необхідне для фронту у Вільногірську, Дніпрі, Запоріжжі.
На запитання, як там, на фронті, завжди заспокоював: "Все буде добре. Не переживайте!"
Останнім часом брав участь у боях поблизу Авдіївки Донецької області. Служив у Збройних Силах України старшим солдатом у складі мотопіхотного батальйону славетної 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
28 листопада 2023 року став останнім днем життя Миколи Вікторовича Бабакіна. Він до останньої хвилини залишився вірним військовій присязі, Українському народові, собі.
Щирі співчуття від усієї громади дружині і доньці воїна, всім його рідним, друзям, колегам, побратимам.
Його ім'я назавжди в наших серцях! Дякуємо за подвиг ціною в життя.
В останню путь провели Миколу Бабакіна у середу, 6 грудня. Жителі Вільногірської громади прийшли на площу перед ПКіС "Металург", аби взяти участь у жалобній церемонії та віддати Героєві данину пам'яті.
Поховали земляка на Алеї Слави міського кладовища.
Редакція Дніпровської панорами висловлює співчуття рідним та близьким загиблого захисника.
