Про що говорять до Дня студента дніпровські патріоти: учасник АТО, доброволець та головний лікар "Мечки"?

"Ну уяви собі, святкуємо день народження одного зі студентів у нас в кімнаті, а вчився я на перекладача в НПУ ім. Драгоманова, вже вечір, градус алкоголю перевищений і тут я бачу у кутку стоїть вогнегасник. В мене виникає чудова ідея, як перетворити це свято у пінну дискотеку. Я беру вогнегасник, натискаю на спуск і виявляється, що він порошковий. Тобто суміш піска і солі. За мить в кімнаті все в цьому порошку, нічого не видно далі ніж на 10 см від себе, люди панічно тікають с кімнати і  в цю мить спрацьовує пожежна сигналізація( сам не розумію чому). В підсумку: вся їжа спорчена, прибирати кімнату довелось декілька діб, втому числі і прати всі речі, а мені комендант висловлює подяку за те, що я вчасно зреагував і врятував гуртожиток від пожежі", - Андрій Сарвіра.

"Студенческие годы легкими не были. Отец умер, когда я только поступил в Днепропетровский медицинский институт. Брать деньги у мамы я не хотел, поэтому подрабатывал, где только мог, – медбратом в реанимации детской областной больницы, фельдшером на «скорой помощи», в 18-й студенческой поликлинике, ездил в стройотряды. Все студенческие годы у меня было только одно желание – выспаться. Как-то ночью мы на «скорой» выехали на ДТП в Самарский район. Я обработал раны, перевязал пострадавших, сел на врачебный сундучок возле машины и задремал. Бригада не заметила меня и уехала. Пропажу обнаружили уже на мосту. Вернулись, а я сплю. Уставал очень. Старался и учиться хорошо, и денег заработать. В институте я женился, на шестом курсе родилась старшая дочь. Забот стало еще больше", - Сергей Рыженко.