Студентське містечко жахів: наркотики, безхатьки та повна руйнація в ДНУ (фото)
Територія Дніпровського національного університету (ДНУ) потопає в занепаді. Там, де колись вирувало студентське життя, тепер панують небезпека та руїна. Поряд із безхатьками, які облюбували собі місця між гуртожитками, з'явилися використані шприци, пляшки від дешевого алкоголю та гори сміття, що створюють нестерпний сморід. Про це повідомляє Дніпровська порадниця з посиланням на 49000.
Невже ректор Сергій Оковитий не бачить цього жаху? Як він може говорити про "розвиток університету", коли його студенти змушені існувати в таких жахливих умовах?
Гуртожиток №2 більше схожий на декорацію до фільму про постапокаліпсис: обдертий фасад, всюдисущі бур'яни, а спортивний майданчик існує лише на папері – кілька поодиноких турніків нагадують про колишню спортивну інфраструктуру. У сусідньому гуртожитку №3 ситуація не краща – вибиті обстрілами вікна залатані дошками, а під ними досі валяються уламки скла. Зношений фасад будівлі красномовно свідчить про роки відсутності належного догляду. Довершує гнітючу картину дорога між 9 та 13 корпусами – суцільне місиво з розбитого асфальту, щебеню та каміння, а огорожа вздовж неї виглядає як декорація з фільму жахів.
Скрізь на території університету в очі впадає зухвала реклама наркотиків. Пошкоджені обстрілами навчальні корпуси так і стоять із забитими фанерою вікнами, які жалібно грюкають на вітрі. Колись сучасне футбольне поле перетворилося на занедбану місцину, де ворота без сітки губляться у високій траві, а поруч іржавіють залишки спортивного майданчика зі старими шинами, примотаними скотчем.
У студентському парку вже давно впало дерево, перегородивши стежку. Його ніхто не прибрав, і тепер засохлий стовбур "прикрашають" численні написи. Колишня Алея слави, де колись вшановували найкращих, потонула в бур'янах і запустінні, навіваючи відчуття безнадії, схоже на "порожні очі" закинутого геолого-географічного корпусу.
Занепала й колишня гордість університету – бібліотека, яка тепер більше нагадує привид минулого. У головному корпусі з восьми ліфтів працює лише один, нагадуючи про колишню велич. Про інклюзивність тут взагалі не йдеться – напівзруйновані сходи, розбиті ґрунтові стежки та відсутність пандусів роблять університет недоступним для людей з особливими потребами. Орієнтування на величезній території університету перетворюється на справжній квест.
Чи можна назвати такий простір освітнім? Скоріше – місцем виживання. Мова йде не про естетику, а про елементарну безпеку та повагу до студентів.
Також раніше ми писали Аптекарська балка, Вірменська церква, історії про відомих меценатів. У Дніпрі проводять безкоштовні екскурсії, як записатись
