У Дніпрі катастрофічно не вистачає реабілітологів: кількість місць для навчання збільшена у сім разів (фото)

Сьогодні у Дніпрі суттєво не вистачає реабілітологів. У зв'язку з цім число бюджетних місць у медичному університеті Дніпра зросло у сім разів, повідомляє Дніпровська панорама з посиланням на "Наше місто".
Великий попит на реабілітологів пов'язаний зі значною потребою наших воїнів і цивільних українців, що постраждали внаслідок повномасштабної війни та потребують фізичної реабілітації. 
Вступна кампанія у самому розпалі, тож до 18.00 31 липня майбутні студенти мають зробити свій вибір та подати заявки на навчання у вищих закладах освіти. Держава значно збільшила держзамовлення на спеціальність «Терапія та реабілітація». Журналісти «НМ» дізналися про те, у яких вишах чекають вступників та які перспективи відкриваються перед здобувачами такої освіти. 

Цього року вже три виши Дніпра мають спеціальність "Терапія та реабілітація"

Дніпровський національний університет ім. О. Гончара  вперше почав набір на освітню програму «Фізична терапія та реабілітація». Максимальний ліцензійний обсяг – 38 осіб, причому 30 з них можуть потрапити на бюджет. У Придніпровській державній академії фізичної культури та спорту вже є досвід підготовки таких фахівців. У минулому році 4 абітурієнти були зараховані на бюджет, 15 потрапили на контракт. Щоб навчатись безплатно, треба було  набрати мінімум 170,4 конкурсних бала. Цього року максимальний ліцензійний обсяг  -- 45 осіб, за кошти держави зможуть навчатись максимум 15. Решта зможе потрапити на контракт.

Звісно ж, найбільший досвід у цьому напрямку наразі є у Дніпровського державного медичного університету. У минулому році на бюджет за спеціальністю «Терапія та реабілітація» сюди потрапили ті, хто мав принаймні 170,8 конкурсних бала. Для контрактного навчання було достатньо 137 балів. Ліцензійний обсяг становив 40 осіб, держзамовлення – 10. А в цьому році цифри суттєво збільшились. Тепер медуніверситет зможе навчати за цією спеціальністю 80 осіб, причому 70 з них – безплатно.

У медуніверсітеті планують поновіти очне навчання

Фахівці з реабілітації дуже радіють з того, що відбуваються такі зміни. В тому, що вони на часі, цілком впевнений Олег Неханевич, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології Дніпровського державного медичного університету, гарант освітньо-наукової програми «Фізична терапія, ерготерапія»:

Звісно, збільшення кількості місць державного замовлення вимагає від нашого університету відповідної матеріально-технічної та кадрової бази. Зараз ми над цим працюємо. Два роки тому було проведено ремонт дахів наших основних корпусів, один з них – саме спортивно-реабілітаційний. Зараз у нас є п’ять залів, де відбуваються навчальні та практичні заняття. В кожному з них є реабілітаційне обладнання. Також реабілітаційні тренування відбуваються у відкритому плавальному басейні та на спортивному майданчику.

У виші багато обладнання для майбутніх  лікарів-реабілітологів. Є центр симуляційного навчання. А також студенти відвідують клінічні базі – це міські лікарні та приватні медичні заклади. Медуніверситет плідно співпрацює з потенційними роботодавцями. Так студенти отримують необхідні знання та навички, а потім часто влаштовуються до них на роботу.

Олег Неханевич зазначає:

Сьогодні є колосальний дефіцит таких спеціалістів. Особливо не вистачає фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Також ми готуємо лікарів фізично-реабілітаційної медицини. Всі ці фахівці є дуже затребуваними. Наразі для того, щоб якийсь клінічний заклад мав право надавати реабілітаційні послуги, заключати угоди з Національною службою здоров’я України, він повинен мати у своєму складі певних фахівців. Саме на наших базах проходять підготовку основні учасники цього процесу. Тож не минає жодного дня, щоб мені або моїм колегам не зателефонував директор якогось медзакладу та не спитав про те, чи є в нас такі фахівці. Звісно, під час війни попит на реабілітацію зріс. Але він існував і раніше. 

Для того, щоб опанувати спеціальність «Терапія та реабілітація» на бакалаврському рівні, знадобиться 4 роки, на магістерському – 1 рік та 10 місяців. Щодо процесу навчання, то минулого року в медуніверситеті воно спочатку було очним, але в жовтні перейшло в онлайн режим. Згодом, зважаючи на те, що навчатися на лікаря чи ерготерпевта дистанційно неможливо, з 1 квітня у цьому виші з’явилась змішана форма. Що стосується нового навчального року, у медуніверситеті планують поновити очне навчання. Тут для цього є укриття, вай-фай та все необхідне.

Ковід та війна – виклики для реабілітологів

Нацгвардієць Слава знаходиться на реабілітації в одній з дніпровських міських лікарень. На фронті чоловік отримав уламкове поранення – в нього зламана п’ята.
Як розповідає чоловік:

Я доброволець, пішов на віну у березні 2022-го. Поранення отримав під Кремінною у травні цього року. Ушкоджена нога була зафіксована спеціальним апаратом. Зараз лікарі роблять все для того, щоб я зміг ходити та повернутись до побратимів.

Скільки саме часу піде на реабілітацію - невідомо. Це залежить від того, як швидко загоїться рана. Позаду вже чотири операції, лікарі врятували чоловіку ногу. Зараз Слава дуже розраховує на кваліфіковану допомогу фахівців з реабілітації. Адже він впевнений, що його професія сапера дуже потрібна. 
У Дніпрі створені унікальні умови для реабілітації як тих, хто постраждав унаслідок бойових дій, так і мирних пацієнтів. Саме тому до нас приїжджають за досвідом лікарі з Києва, Рівного, Полтави та інших міст.  Це підтверджує Алла Півник, завідувачка відділення фізичної реабілітаційної медицини, керівниця мультидисциплінарної команди:

Реабілітація в нашої країні є новим напрямком у медицині. Ми обстежуємо пацієнта, виявляємо його проблеми, оцінюємо, працюємо та постійно порівнюємо наші досягнення з тим, що мали на початку. Наше реабілітаційне відділення працює вже три роки. Ми постійно стикаємось новими викликами. Спочатку це був ковід, тепер – війна. Ми працюємо з дуже складними мінно-вибуховими, черепно-мозковими травмами, ампутаціями кінцівок. Часто в однієї людини є декілька ушкоджень. Тож ми маємо навчити пацієнтів елементарним побутовим навичкам, знову адаптувати їх до життя. Завдяки нам хворі наново вчаться не тільки ходити, а й обслуговувати себе: тримати ложку, вдягатись, ходити в туалет.

Алла Півник запевняє, що сьогодні фахівців з реабілітації в Україні вкрай недостатньо. Вони випускаються у 70 вишах, починаючи з 1994 року, тоді вони називались фізичними реабілітологами. Але такі фахівці довгий час не мали права працювати у закладах охорони здоров’я. І тільки декілька років тому ситуація змінилась.
Як розповідає Алла Півник:

У 2016 році на всю Україну був один ерготерапевт. Та дівчина отримала відповідний диплом в Америці. А сьогодні вже понад 200 медзакладів мають у своєму штаті по 2-3 ерготерапевти. Особисто я є також одним з перших, хто опановував секрети реабілітації в Києві. Зараз лікарня, де я працюю, є базою для практики студентів медуніверситету.

Студенти, які хочуть оволодіти професією фізичного терапевта або ерготерапевта, мають бути готовими до дуже тривалої роботи з пацієнтами задля  бажаного результату. Треба запастись терпінням. Але попри це молоді люди досить охоче йдуть у цю галузь. Середній вік працівників мультидисциплінарної команди Алли Півник  -- 26  років. Багато хто з них вже був на стажуванні закордоном – у США, Латвії та інших країнах.

Також раніше ми писали Повернути до життя. Дніпровські медики впроваджують світові практики з реабілітації військових