В Днепре умер известный человек: сегодня прощание
17 ноября ушел из жизни старейший поэт и писатель нашего края, ветеран журналистики Николай Николаенко. Николай Антонович не дожил всего 18 дней до своего 100-летнего юбилея.
Об этом корреспондент "Днепровской панорамы" узнал из сообщения "Днепра вечернего". сообщил внук мэтра – продюсер и режиссер Олег Родионов.
-Лише 18 днів залишалося моєму дідусю до свого 100-річчя!
17 листопада 2019 р. пішов у вічність український Петрарка, відомий поет та письменник, віртуоз української літературної мови МИКОЛАЄНКО Микола Антонович!
Прощавай та швидше лети до своєї Голубки! Світла пам'ять вічно житиме у наших серцях та твоїх книжках! – написал внук поэта.
Друзья и почитатели таланта Николая Антоновича скорбят и вспоминают о его богатом творческом наследии.
Вот что написала в память о поэте известная днепровская писательница Леся Степовичка:
-Спинилося серце нашого колеги, найстарішого поета Придніпров я, Миколи Миколаєнка (1919-2019).
Він був світлою людиною, нікому не заздрив. І відійшов у засвіти за 17 днів до свого 100-ліття.
Ось-ось мали його вітати земляки й побратими по перу.Вже й медаль привезли для нього із Києва, вона на нього чекала. Писав вірші до останнього, майже осліпнувши.
І не втрачав оптимізму, віри в людей і в добро. Залишив по собі купу книжок і правнуків.
Народився Микола Антонович 5 грудня 1919 в селі в селі Мар'янівка на Криворіжжі в Катеринославській губернії в родині гірника. В юності товаришував з однокурсником і поетом Григорієм Жученком, пізніше вілдомим як Яр Славутич (Канада). У 1941 році закінчив Запорізький педагогічний інститут. В тому ж році року разом з Олесем Жолдаком, Михайлом Шломом та іншими став одним із засновників Запорізького обласного літературного об'єднання, що стало великою подією в літературному житті Запоріжжя. Та жовелося лишити поезівю і йцти захищати батьківщину.
Учасник Другої світової війни, був командиром артилерійської батареї. Нагороджений бойовими орденами, зокрема — Великої Вітчизняної війни І ступеня, та медалями.
Український письменник, поет, прозаїк, драматург. Член Національної спілки письменників України з 1958 року. Перекладач з татарської мови.В поезію і в Спілку письменників молодого поета його благословив Володимир Сосюра.
Тривалий час працював на педагогічній та журналістській ниві. У 1970-х був головним редактором художніх програм на Дніпропетровському обласному телебаченні.
Автор книг «Тепловій» (1956, Київ),«На лінії вогню» (1956, Київ),«Бурильник Іван Буряк» (1957, Дніпропетровськ),«Ксана» (1958, Дніпропетровськ),«До сходу сонця» (1963, 1968, Дніпропетровськ),«Окрилені завтрашнім днем» (1963, Дніпропетровськ),«Береги твого щастя» (1970, Дніпропетровськ),«Ставка — все життя» (1992, Дніпропетровськ),«Патериця» (1994, Дніпропетровськ),«Віно» (1994, Кривий Ріг),«На лінії вогню» (1996, Кривий Ріг),«Замцерла» (2000, Дніпропетровськ),«Чорнотроп» (2001, Дніпропетровськ),10-томника віршів і спогадів "Віща зоря" (2009-2019) та ін.
Кажуть "Шкода, трішки не дожив до ювілею". А я вважаю, що Микола Антонович таки дожив до свого 100-ліття! Переміг час і відійшов переможцем. І пам ять про нього буде жити довго. Царство Небесне рабу Божому Миколаю!Земля йому пухом! А родині поета, невтішним родичам - глибоке наше й щире співчуття.
Прощание с Николаем Антоновичем состоится сегодня, 18 ноября, по адресу: улица Янтарная, 32, кв.49.
Напомним, ранее мы писали
В Днепре жестоко избили 19-летнего парня: он умер не приходя в сознание
Кровь лилась на игрушки: в Днепре девочка покалечилась на батуте (Фотофакт)
