Відроджуємо українське село: на Дніпропетровщині запрацював благодійний фонд "МХП-Громаді"

Буваючи в регіонах, мимоволі замислюєшся: чи можливо відродити українське село? Занедбані хати і колишні клуби свідчать — буде складно, але в БФ «МХП — Громаді» вважають, що цілком реально. Директорка фонду Тетяна Волочай переконана, що самими ремонтами шкіл та садочків людей у селах не втримаєш. Мовляв, головне — розворушити громаду, зробити ініціативною. Дати людям не рибу, а ту саму «вудку». Вона розповіла, як «МХП — Громаді» допомагає громадам та чому Фонд віддає перевагу культурним та соціальним, а не інфраструктурним проєктам.

— Тетяно, розкажіть трішки про ваш благодійний фонд. Для яких цілей він створювався, на яких сферах повинен був фокусуватися?

— Він з’явився п’ять років тому як експеримент у межах проєктів соціальної відповідальності агрохолдингу. Фонд не такий, як більшість — він спрямований на боротьбу з проявами патерналізму населення. Коли люди знецінюють власну участь в житті громади та впевнені, що їм всі винні: влада, бізнес, інвестори, депутати. Це і є відмінність фонду, бо раніше МХП, як і більшість бізнесів, просто надавав кошти на проєкти соціальної сфери за запитом: на паливо, ремонт доріг, вікон тощо. Але такі речі не розвивали громаду, лише латали бюджетні дірки. А хотілося налагодити діяльність так, щоб вона принесла в село зміни і розвиток, дала довгостроковий ефект від зусиль. Втілили щось — почалося життя іншої якості. Тобто одна з цілей — залучати до справ інші фонди, гранти, джерела фінансування і навіть кошти самих членів громади. Лише минулого року я усвідомила, наскільки наш благодійний фонд відрізняється від решти. Навчаючись за програмою «Управління благодійними фондами» Українського католицького університету, я познайомилася з керівниками інших фондів. Найчастіше вони створюються для класичної благодійності і розраховані на певні малозахищені, вразливі категорії людей. Коли ми презентували власний фонд, кинулося в очі, що він виявився напрочуд позитивним, веселим, не пов’язаним з трагічними історіями. Наша робота швидше місіонерська.

— Можливо, є якісь глобальні плани, “мегапроєкти”, які фонду поки не вдається реалізувати?

— Ми зараз фокусуємося на якості життя в населених пунктах, де працює МХП. Фонд вже показав чудові результати в Черкаській та Вінницькій областях, тому значно розширює свою діяльність географічно та здійснюватиме свою діяльність у 15 областях присутності компанії. Основний вектор — зміщення фокусу з інфраструктурних проєктів на більш креативні. Не будувати чи ремонтувати, а навчати, гуртувати, пробуджувати громадську свідомість. Моя мрія (і вона цілком досяжна) — залучити вагомий грант під цю справу. Заручитися довгостроковою підтримкою міжнародних донорів і працювати. Я знаю, що програми ЄС теж підтримають ідею, яку ми плекаємо, просто треба вибудувати шлях співпраці. Тому зараз розписуємо всі свої експерименти-проєкти за п’ять років у єдиний живий документ, яким будемо керуватися, який можна буде презентувати і зробити базою для стратегії залучення коштів. Щоб покращилося життя в селі, потрібні не ремонти, а справи, які з часом породять інші проєкти — вже без нашої участі.

— Наведіть якийсь приклад проєктів, які вже реалізовані, чи реалізовуються Фондом?

— Головне в будь якій справі — перспектива. В цьому сенсі, діти — наша перспектива та наше майбутнє! Цього року понад 5 200 першачків отримали яскраві рюкзачки зі шкільним приладдям усередині. Це стало приємним сюрпризом від фонду «МХП — Громаді» для хлопчиків та дівчат, які вперше переступили шкільний поріг. Наші представники відвідали понад 400 шкіл на територіях присутності МХП по всій Україні, щоб привітати школярів та педколективи зі святом Першого дзвоника. Така ініціатива стала можливою в межах уже традиційного соціального проєкту МХП «Школа — серце громади», який передбачає не лише фінансову підтримку закладів освіти, а й залучення дітей до різноманітних освітніх програм та конкурсів.