Були вмуровані у фундамент. Знайдено надгробки дітей менонітів Бергманів, що заснували Солоне на Дніпропетровщині

У селищі Солоне прямо в фундаменті житлового будинку побудови 1961 року знайшли три могильні плити. У свій час вони були встановлені на могилах дітей родини Бергманів – засновників Солоного, повідомляє Дніпровська панорама, посилаючись на допис на сторінці Історичний факультет ДНУ ім Олеся Гончара.

Студенти ОП "Історична україністика та прикладна історія" з с.Солоне Кирило Габор та Даніл Домбровський готують до публікації випадкову знахідку - надгробки дітей менонітської родини Бергманів (засновників Солоного).

Надгробки було знайдено при ремонті газових комунікацій у будинку 1961 року побудови. По суті, надмогильні плити були вмуровані в фундамент будівлі.

Знахідка викликала жвавий інтерес головної редакторки збірки "Сучасні дослідження німецької історії" Н.В. Венгер і вона запропонувала публікацію знахідки у розділі "Події" збірки. За умови швидкої роботи над текстом. Працюють на швидкості Домініка Торетто», - йдеться в дописі.

Як бачимо йдеться про Германа, Сусанну та Анну Бергман.

Будинок Бергманів

До нашого часу у центрі селища Солоне, що на Дніпропетровщині, серед радянських та сучасних споруд зберігля одноповерховий будинок-палац, який виділяється з-поміж усіх інших. Цей будинок – одна з небагатьох пам’яток архітектури в німецькому стилі на Дніпропетровщині. 

Будинок-палац у селищі Солоне збудували брати Бергмани – німці-меноніти, які займалися сільським господарством. Бергмани – родичі пана Енгельгарда, в якого служив молодий Тарас Шевченко.

До сьогодення збереглися оригінальні віконниці, плитка, колони. Будинок проектувався як житловий, тут мешкала родина Бергманів. Вони полюбляли приймати гостей, тому збудували великі вітальні. Пізніше в будинку знаходились різні установи: радянські наглядові організації, Палац піонерів, німецька управа та археологи. Зараз в архітектурній пам’ятці розташовані музей, бібліотека та місцевий ЦНАП.

Були переселенцями з Пруссії

Про Бергманів відомо, що вони приїхали з Прусії:Авраам (Abra­ham) і Сусанна Бергмани були переселенцями з Пруссії, віруючими менонітами й дотримувалися докт­рини ненасильництва і пацифізму. Та через власну протестантську віру на батьківщині життя у подружжя не склалося. Родина вимушена була переїхати в Україну. У них було два сини — Герман і Абрам. Незабаром після переїзду батько помер, тож керувати всім довелося його синам. Вони жили дружно й звели свої маєтки поруч. Одначе сьогодні зберігся лише будинок, що належав молодшому з братів, Абраму — про нього майже нічого невідомо.
А ось старший — Герман Абрамович Бергман — був відомим землевласником, політиком і громадським діячем Катеринослава. 

Загалом брати виявилися дбайливими та працьовитими господарями. Вони надавали робочі місця селянам. За час панування родина будувала ферми, конюшні, завод із виробництва цегли та черепиці, невеликі харчові підприємства, наймали домашніх працівників, покоївок. Коли, наприклад, був поганий врожай, селяни могли купувати у Бергманів різноманітну продукцію за доступними для них цінами, нижчими, ніж у тодішньому Катеринославі.

На 6 років відмовитись від алкоголю

Старожили розповідають, що за спогадами їхніх предків, родина Бергманів мирно співіснувала з селянами, місцеві отримували хороші на той час умови праці. Є історія про те, що Бергмани погодилися виділити кошти на побудову першої православної церкви у Солоному. За спогадами, вона була дерев’яна, гарно оформлена. Проте Бергмани висунули свою вимогу: щоб місцеві на 6 років відмовилися від алкоголю та закрили всі шинки. Їм звітував місцевий священик, який повідомляв, що всі свята проходять мирно. Цією умовою німці здивували всю губернію, але це дало свій результат. Люди почали приходити на роботу тверезими і ефективність їх праці значно зросла.

Нащадки

Загалом брати були диваками й для свого, і для нашого часу. Старший із Бергманів відзначився як філантроп, який використовував своє багатство на благо спільноти, серед якої мешкав. Герман щедро надавав продовольство для бідних верств населення, допомагав селянам з придбанням землі, а також був попечителем училищ у Солоному і Сурсько-Литов­ському, меценатом земської лікарні в Солоному. Під час же Першої світової війни Герман Абрамович і його сини фінансували лікарню в Катеринославі. Але революційні події та комуністичні лідери «народних господарів» Бергманів не пожаліли. Їхнє майно було знищене та розкрадене, а славних братів-менонітів розстріляно в селі Ульянівка на півночі Нікопольського району. Кажуть, що нині там є меморіал пам’яті на честь загиблих і до нього приїздять нащадки німе­цьких колоністів.
Діти ж братів Бергманів у 1923 році виїхали до Канади, де й понині живуть їхні нащадки.

Нагадаємо, раніше ми писали: Соцвиплати у 2024 році. На скільки зростуть суми для окремих категорій мешканців Дніпра