Говоримо українською правильно: не "чіпси" і не "капучіно"
Українською правильно писати "чипси", "капучино" і "чизкейк". До речі, це корисна інформаця для тих, хто складає і пише меню і тексти на дошках біля кавярень. Докладно про написання запозичених слів розповіла редакторка Ольга Васильєва, повідомляє Дніпровська панорама.
ДіТи, ЗаСь, Це Ж ЧеРеШня!
Ви запитаєте: "А до чого тут чипси?"
Це мнемонічна фраза, що допомагає запам'ятати "правило девʼятки", згідно з яким треба писати в запозичених словах після 9 приголосних ("д", "т", "з", "с", "ц", "ж", "ш", "ч", "р") літеру "и" на місці "і", - пояснила Васильєва.
Для прикладу, 25 сучасних запозичень, де цю помилку можна зустріти найчастіше:
дірект — директ
сторіз — сториз
рілз — рилз
стрім — стрим
скріншот — скриншот
лонгрід — лонгрид
стрінги — стринги
бутік — бутик
бодібілдер — бодибілдер
прінтер — принтер
спрінтер — спринтер
трігер — тригер
стінгер — стингер
стікер — стикер
діджей — диджей
діджиталізація — диджиталізація
мікрочіп — мікрочип
чіпси — чипси
капучіно — капучино
тірамісу — тирамісу
чізкейк — чизкейк
чізбургер — чизбургер
гріль — гриль
крінж — кринж
фрілансер — фрилансер
тімбілдінг, тімлідер — тимбілдинг, тимлідер.
Зі старих запозичень: дизель, динамо, диплом, директор, джинси, джип, індиго, позиція, режим, риф, силует, система, стимул, цифра, шифр та ін.
Мовознавець зауважила, що для власних назв правило діє в усіченому варіанті (пишемо "и" після "ж", "ц", "ч", "ш"): Алжир, Вірджинія, Жиронда, Лейпциг, Циндао, Чикаго, Чилі, Вашингтон, Гемпшир, Йоркшир та в похідних від них: алжирець, йоркши́рський, чилійський та ін. Перед голосним і в кінці слова пишемо і: Віші, Шіофок.
Після "д", "т", "з", "с" пишемо "і": Дідро, Дізель, Дікенс, Тіто, Зімбабве, Міссісіпі, Сідней (і водночас правопис подає Тиціан ).
Але є низка географічних назв, що пишуться за традицією через "и": Ватикан, Единбург, Кордильєри, Медина, Палестина, Аргентина, Сардинія, Скандинавія, Тибет, Бразилія, Сирія, Сицилія.
Щодо "р", то "правило девʼятки" з ним діє в топонімах: Британія, Мавританія, Крит, Рига, Мадрид, Рив'єра, Рим, Коста-Рика, Пуерто-Рико, Бристоль, Ричмонд, але не діє в антропонімах: Грімм, Крісті, Рікардо, Річард, Річчі, Рішар, Рішельє, Ріші (Сунак).
Також у правописі є примітки:
1) у компоненті власних назв -стріт пишемо і: Бейкер-стріт, Волл-стріт, Риджент-стріт, Фліт-стріт;
2) у географічних назвах після р перед [j] та в похідних від них пишемо і, наприклад, Трієст, Брієнн, Ер-Ріяд, трієстський, ер-ріядський.
Якщо після "і" стоїть голосний, "правило дев’ятки" не діє: адажіо, аудіо, бодіарт, діадема, діоптрія, тріада, тріатлон, Чіо-Чіо-сан.
У кінці невідмінюваних слів також пишемо "і": колібрі, парі, фрі (але фрилансер), таксі (але таксист), сторі (але сториз); Віші, Замбезі, Капрі, Фіджі, Песталоцці.
До речі, не плутаймо чип (мікросхему) та чіп (деревʼяну пробку). В українській мові є приказки: дурний як чіп / дурний як пробка. Чіп – слово питоме, а чип – запозичене.
Говорімо та пишімо правильно!, - каже Ольга.
За словами Васильєвої, її допис прокоментувало багато фахівців з іноземних мов.
Це чудово, що ви знаєте, як усе звучить в оригіналі, але треба також розуміти, що є поняття УНІФІКАЦІЯ (уодноманітнення). Не всі українці знають різницю між англійськими ea/ee/ie/і, тож було вирішено все писати через и, бо икання – українська фонетична риса: Микита, а не Нікіта, Марина, а не Маріна, квартира, а не квартіра. Окрім уніфікації, кожна мова-реципієнтка пристосовує запозичені слова до СВОЄЇ фонетико-морфологічної системи. Ми не зобовʼязані передавати ці слова точнісінько, як в оригіналі, затямте нарешті, - пояснила вона.
Нагадаємо, раніше ми писали: Говоримо українською правильно: як звучать чоловічі імена
