На Дніпропетровщині 55 років тому знайшли унікальну золоту пектораль, яка пролежала під землею 2300 років

На Дніпропетровщині 55 років тому знайшли скіфську пектораль. Що відомо про цю подію. Про це повідомляє Дніпровська порадниця.

Скіфська золота пектораль із Товстої Могили. Скіфська пектораль була знайдена 21 червня 1971 року о 14–й годині 30 хвилин під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області. За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». І дійсно так! Пектораль із золота 958 проби датується IV ст. до н. е., її вага — 1150г, а діаметр— 30,6см. 

Знахідку української пекторалі порівнюють з відкриттям гробниці Тутанхамона

Унікальна знахідка поповнила світову науку

 
Золота пектораль, знайдена Мозолевським, стала одним із найбільш впізнаваних символів української культури.
Золота пектораль вважається найбільшою археологічною знахідкою 20 століття, шедевром світового мистецтва. Її приблизна вартість 2 млн. доларів, хоча були й пропозиції на порядок вищі. Знайшов її археолог Б.М. Мозолевський у 1971 році у скіфській могилі царя, в кургані Товста Могила біля м. Орджонікідзе (Дніпропетровська обл., Україна). Сама по собі пектораль – це жіноча прикраса яка важить 1,2 кг, складається з чистого золота 958 проби, на ній міститься близько ста майстерно виконаних фігур, діаметр – 30,6 см. Її виготовили десь в 5 столітті до н. е. Ця реліквія пережила 100-ні власників за час свого існування. Через неї зраджували, грабували, вбивали. Ця пектораль сильно схожа на скіфську пектораль, знайдену в кургані Куль-Оба, близько Керчі. Зараз дана реліквія не дає спокою як професійним дослідникам так і простим роззявам. Так нещодавно у вчених колах з’явилася така думка, що ця пектораль – це, не що інше як зашифроване послання скіфів.

У стародавньому світі пектораль була досить поширеним атрибутом і виконувала різні функції: від захисних («пектус» — з латинської перекладається як груди, тому її носили воїни) i до ритуальних (була символом влади). Зважаючи на матеріальну та художню цінність Скіфської пекторалі, вона виконувала останню функцію. Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, — поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції.
«Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів — з цього приводу є різні інтерпретації, — пояснює Любов Клочко, провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України. — Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції. Про це писав і Борис Мозолевський, підтвердження цьому є також у працях Геродота».
 
Скіфська пектораль iз Товстої Могили — унікальна, але не єдина подібна знахідка. Є ще схожа пектораль iз кургану Велика Близниця на Тамані (територія Росії), це було жіноче поховання, можливо, жриці. Сам виріб одноярусний, на ньому немає людських зображень, лише тваринні.

Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль — це календар. Щоправда, щоб вирахувати природні цикли за нею, потрібнi неабиякі здібності провидця, адже видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена. Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому — квіти, на верхньому — люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ — світ смерті, людський — світ життя, а між ними — дерево життя, що сполучає й пов’язує два світи. Словом, пектораль представляє уявлення скіфів про світобудову. Кожна деталь тут — символ. Так, у куточках верхнього ярусу зображені птахи у польоті: Мозолевський це розглядав як втілення безмежності простору. А от по боках нижнього ярусу знаходяться коники–стрибунці:

«це символи одвічної тиші степу», тобто смерті, писав Мозолевський. Тут також можна згадати й про календарні ознаки прикраси — на верхньому ярусі зображені самки з приплодом. «Тому верхній ярус також трактують як приготування до святкування нового року, який у скіфів приходив навесні, адже зображення потомства вказує саме на цей період», — додає Любов Клочко.

Скіфська золота пектораль:

Така пектораль – єдина в світі. Вага виробу 1150 г, а в діаметрі склала 30,6 см. Зроблена із золота 958 проби. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями.

На думку вчених, пектораль була виготовлена грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Найбільшої довершеності стародавній геній досяг у зображенні сцен із життя скіфів, вміщених у верхньому ярусі. В центрі його двоє оголених до пояса чоловіків шиють сорочку з овечої шкури. Обабіч стоять свійські тварини. Між ними— два юних скіфи доять овець. На схід від центральної гробниці виявлено дві кінські могили з похованням шести коней. Збруя їх пишно оздоблена золотими, срібними і бронзовими прикрасами. Коней на тому світі мали обслуговувати троє забитих слуг.

 

Що означають фігурки на золотій пекторалі?

Всього є три основні версії пояснення структури пекторалі: Календар, Карта володінь скіфів і Модель Всесвіту.
По 1-ій версії Золота пектораль показує будову нашого Всесвіту, в тому вигляді в якому його бачили стародавні скіфи.

По 2-ій версії пектораль могла бути своєрідною картою скіфських володінь, яку могли зрозуміти тільки обрані: воєначальники, жерці, царі.
По 3-їй версії пектораль – це древній скіфський календар. Відомо що скіфи були язичниками, саме тому кожен день, місяць, рік, і т.д. мали свої божества у вигляді домашніх тварин, розташованих на пекторалі по колу. Є думка що, Золота пектораль – це стародавній сонячний годинник. Таємницю цього календаря знали лише жерці і царі, а також еліта скіфського суспільства, і завдяки своїм знанням вони управляли своїм народом….
 
найдена в червні 1971 року в кургані в Дніпропетровській області золота скіфська пектораль — головний археологічний скарб України — за всіма параметрами стала справжнім подарунком долі. Її знайшли два археологи-позаштатники, яким допомагав не профільний інститут, а директор великого радянського підприємства. І пектораль виявили тоді, коли успіх всієї експедиції вже виглядав сумнівним.

Україні з цією прикрасою пощастило ще й тому, що її знайшли через кілька років після того, як з’явилася можливість залишити знахідку в українському музеї, — якби ця  історія трапилася трохи раніше, радянське керівництво наказало б передати такий цінний експонат у Москву або Ленінград. А так скіфська прикраса досі входить у колекцію київського музею.

Всі ці випадковості породили масу напіванекдотичних  історій про розкопки кургану Товста Могила поблизу міста Орджонікідзе на Дніпропетровщині [у 2016 році перейменоване на Покров, — НВ], під час яких знайшли пектораль. Деякі з них досі повторюють в українських ЗМІ.

Найпоширеніша з них — як керівник експедиції Борис Мозолевський віз пектораль до Києва на собі під товстою тілогрійкою, щоб приховати знахідку від московських або ленінградських музеїв. Вчений, за розповідями вигадників, нібито носився по тодішніх українських моральних авторитетах, як-от письменник Олесь Гончар, щоб ті залишили пектораль собі на зберігання.

Борис Мозолевський – археолог, дослідник скіфських курганів, поет

Після успішних розкопок Товстої Могили Борис Мозолевський отримав посаду молодшого наукового співробітника Інституту археології АН УРСР. Йому була надана трьохкімнатна квартира, зарплата у розмірі 200 карбованців, а також 500 карбованців премії. Проте, кажуть, що премію змусили віддати у фонд миру. Незважаючи на тиск з Москви, сам скарб залишився в Києві.

У подальшому Борис Мозолевський став визнаним дослідником скіфських курганів. У 1980 році він захистив кандидатську дисертацію, присвячену скарбам з Товстої Могили. З 1986 року і до кінця своєї кар’єри він працював завідувачем відділу, а потім сектора скіфської археології Інституту археології НАН України. Він також був прийнятий до Спілки письменників України.

Одним з особливих досягнень Бориса Мозолевського були розкопки кургану Соболева Могила, які відбулися влітку 1991 року. У цьому кургані було знайдено багате поховання скіфського жерця, дівчинки і хлопчика. У похованні знайдено численні цінності, включаючи золоту гривну, браслети, футляр для лука і стріл, нагайку, меч та ритуальний посуд. Це було унікальне відкриття, яке Борис Мозолевський прагнув докладно вивчити і осмислити.

Нагадаємо, раніше ми писали

Унікальні рожеві озера на Дніпропетровщині: де побачити та чому туди не варто їхати на пікнік