Навіть під Бахмут готовий їхати. Водій з Дніпра Валерій Коряк розповів, як вивозив евакуйованих (фото)

Місто – це люди. У Дніпрі водій 86 автобуса Валерій Коряк прийшов у професію у 2000-ому. Тоді і гадки не мав, що через 22 роки доведеться возити не лише пасажирів міськими маршрутами, а й поранених військових з гарячих точок, повідомляє Дніпровська панорама, посилаючись на департамент транспорту Дніпровської міськради.

У перший день повномасштабного вторгнення він був на зміні:

Лікарні працювали, магазини працювали, звичайно, і автобуси ходили. Так, розпочалася війна, але вона не повинна вносити хаос в роботу міста. Якщо всі сидітимуть по домівках та не працюватимуть, кому від цього буде легше?.

З початку повномасштабної війни робота автобусних маршрутів у Дніпрі не зупинялася ані на день. Також у водіїв побільшало обов‘язків: їх допомоги потребували під час евакуації мирного населення та поранених. Одного березневого вечора зателефонували і Валерію:

Мені запропонували, я сказав: «Поїду». В перший раз вивозив поранених, які прибули з-під Слов’янська. Ще була друга ходка у супроводі швидкої допомоги. Це все за одну ніч. Далі відпочив, поспав – і на роботу.

Водій брав участь і в спробі провести евакуацію з Херсона. Щоправда, вона провалилася, згадує Валерій:

Тоді 10 чи 12 автобусів приїхало. Але нас через міст не пустили, ми до Херсону не потрапили. Порожні поїхали назад.

З початку війни чоловік не раз бував у Донецькій та Харківській областях. Точні назви населених пунктів згадати не може:

Це були 50-кілометрова зона, 30-кілометрова зона від лінії фронту. Сказати точно, де саме був, не можу, бо таблички з назвами населених пунктів позафарбовували або познімали. Тож з нами був супровід.

Водії з різних автопідприємств в поїздках роззнайомилися та потоваришували, адже від взаємодопомоги та скоординованості дій залежить життя   – їхнє власне та пасажирів.

Скажімо, нас 20 автобусів. Доводилося розбиватися по 2 машини та їхати з інтервалами, бо якщо прилетить в колону – кінець. Було за кілометр бахнуло, потім ще ближче. Двері автобусів повідкривали – і всі врозтіч. Шукаєш ямку та пірнаєш туди «рибкою», – згадує чоловік.

Валерій зізнається, не всі з його колег витримували такі ситуації, тож переставали їздити в гарячі точки. Сам же він звик до небезпеки - навіть навчився засинати під гучні звуки обстрілів:

Я так втягнувся, що потім без цього не міг. Було таке, що ми приїхали вночі. Дуже близько були до ворога – він гатив цілу ніч. Чесно, мені страшно не було. Були такі, хто казав: «Ой, лячно, поїхали, зараз до нас дійде». Я кажу: «Спати лягай, і все». Я служив, можливо, в цьому справа».

Востаннє в гарячих точках водій був минулоріч, бо тепер не виникає потреби. Проте Валерій готовий та навіть хоче їхати і зараз: Мені це подобається. Я не можу пояснити, чому. Навіть під Бахмут готовий їхати.

Тож наразі водій міркує про те, аби піти до автороти - стати на захист України та продовижити працювати заради Перемоги.

Нагадаємо, раніше ми писали: Ночував у машині. На Дніпропетровщині рибалці допомогли витягти авто з багнюки (Фото)