Невидимий фронт Азовсталі: історія дніпровського хірурга, що рятував життя під вогнем (відео)

Коли йдеться про героїчну оборону Азовсталі, у пам'яті постають образи незламних воїнів, що тримали останній бастіон. Але мало хто знає, що поруч із ними, у пекельних підземеллях заводу, не менш героїчно боролися ті, хто рятував життя – медики. Одним із таких безстрашних героїв є Євген Герасименко, дніпровський хірург, підполковник медичної служби ЗСУ, заслужений лікар України, чий внесок у нашу перемогу неоціненний, повідомляє Дніпровська порадниця.

Відзначений численними державними та професійними нагородами, серед яких ордени "За мужність" другого та третього ступеня та орден Святого Пантелеймона, Євген Герасименко у квітні 2022 року добровільно вирушив у пекло Азовсталі. Там, під постійними обстрілами, він провів понад 300 операцій, повертаючи до життя поранених захисників.

Перед кожним військовослужбовцем стоять певні завдання, бойові завдання насамперед, – розповідає лікар. – І, звичайно, що ці завдання необхідно виконувати, і переді мною як лікарем, перед офіцером, перед людиною і українцем, звичайно, що стояло завдання, бойове завдання, яке необхідно було виконати.

Життя в підземеллях Азовсталі було боротьбою за виживання, де кожна мить могла стати останньою.

Це було життя на виживання, і, ну, взагалі це війна в такому прямому сенсі цього слова – це на, це все на виживання. Кожен військовослужбовець запрограмований на те, що, ну, з великою долею імовірності він може бути загиблим, – ділиться хірург своїми спогадами.

Особливо запам'ятався день 14-15 квітня, коли рештки гарнізону Маріуполя прорвалися на Азовсталь.

Чим запам'яталося, що, ну, в той день, в ніч, це там, ну, такі дві доби, які ми надавали медичну допомогу без відпочинку, без, скажемо, ну, таких от надій на щось. І в той день ми прийняли 104 поранених і травмованих. І це, звичайно, що це такий взагалі пам'ятний день, – згадує Євген Герасименко.

Після падіння Маріуполя доля привела лікаря до сумнозвісної Оленівки, де він пережив жахіття полону. Однак навіть там він зберігав незламний дух, підтримуючи побратимів.

Я пропагував таку думку, що, ну, саме головне, що ми залишилися живими, – наголошує він, відкидаючи будь-які емоції щодо полону.

Сьогодні, після визволення, Євген Герасименко продовжує свою благородну справу, рятуючи наших воїнів у шпиталі. До кожного пораненого він ставиться з особливою турботою, майже по-батьківськи.

Я весь час кажу кожному військовослужбовцю, кажу: "Друже, саме головне, що ти залишився живим. Це саме головне. Це головне і для нашої країни, це головне для твоїх рідних. Життя все рівно продовжується і для мене, я кажу, я не знаю, як для тебе, але для мене саме головне, що ти залишився живий, – такими словами він підтримує і надихає тих, хто пройшов через пекло війни.

Історія Євгена Герасименка – це свідчення неймовірної мужності, професіоналізму та жертовності. Він – справжній герой, про якого варто знати та пам'ятати. Його приклад вкотре доводить, що на війні героїзм проявляється не лише на полі бою, а й у тихому, але не менш важливому, порятунку життів.

Також раніше ми писали "Резерв+": оновлений функціонал дозволить сплачувати штрафи та бачити відстрочки