"Кращої освіти, ніж в рідній Україні, не зустріла". Як діти з Дніпра навчаються у Норвегії та Британії
У Дніпрі вже кілька тижнів не вщухають розмови про форми навчання та складнощі цього навчального року. Мами, які виїхали з дітьми за кордон, перебувають в такому ж самому стресі, тільки окрім питань по дніпровських школах в них є ще один головний біль – здобуття освіти у місцевих закладах. У багатьох дітей, хто зараз перебуває в Європі, процес навчання розпочався на початку серпня. Мами з Дніпра розповідають про закордонні школи, повідомляє Дніпровська панорама з посиланням на "Наше місто".
Норвегія: 3 км до школи і 15 хвилин на домашку
Дніпрянка Анастасія Бабак із двома дітьми у березні 2022 року перебралася до норвезького Вестбю: тікали від страшної війни. Це невелике поселення на південному сході країни, де мешкає близько 15000 осіб.
На той час старший син Анастасії, Кирило, навчався у першому класі дніпровської школи №35. Сьогодні він успішно перейшов у третій клас, але вже у норвезькій школі. При цьому хлопчик встигає поєднувати навчання у чужій країні зі свою рідною 35-ю. Норвегія дає захист українцям на три роки. Батьки не впевнені, чи залишаться жити за кордоном, є і претензії до системи норвезької освіти. Тому на сімейній раді вирішили залишити дитину і в українській школі на екстернатурі.
Після переїзду маленького Кирила доправили до школи при гуртожитку для біженців, що знаходиться в іншому місті. Це був «велькомстклас» (вітальний клас), де навчалися діти різних національностей, які погано знають норвезьку мову. Адаптуватися допомогли вчителі, які говорять російською та трохи українською. Великий наголос у програмі робився на вивченні мови, і тепер, вже у третьому класі, Кирило вільно відвідує заняття норвезькою.
Через незручність трансферу, у серпні 2022 року його перевели до класу за місцем проживання. На заняття дитина добирається самостійно, велосипедом або самокатом. У принципі, тих учнів, хто живе на відстані понад 3 кілометри від школи, возить безкоштовний автобус. Але наш герой мешкає ближче: для таких школярів транспорт не передбачено. Для місцевих це – не проблема: велосипеди та самокати тут у пошані.
Як розповідає Анастасія, у норвезькій школі, як і в українській, 5-денний тиждень. Починаються уроки о 8.30, а закінчуються орієнтовно о 13.00. Щопонеділка та п'ятниці – скорочений день: діти закінчують навчатися раніше на одну годину. Це для того, щоб їм було легше входити в робочий тиждень і закінчувати його. Є уроки по 45 хвилин, а є й по півтори години. Багато перерв, дві з яких по 30 хвилин. На день за розкладом виходить близько 5 уроків. Після основних уроків у молодших класів є можливість відвідувати групу продовженого дня.
Школи у Норвегії безкоштовні. А ось за відвідування групи продовженого дня потрібно оплачувати додатково. Коштує це майже 3000 норвезьких крон на місяць (орієнтовно 10500 гривень), у вартість входить харчування дитини. Для українських біженців Норвегія робить знижку 300 крон (майже1000 гривень). Анастасія зазначає, що у місцевих школах взагалі не передбачене харчування дітей. Батьки повинні організовувати ланч-бокси самостійно. А за додаткову оплату діти, які відвідують групу продовженого дня, отримують полегшене харчування: вівсяна каша з ягодами або смузі, бутерброди, іноді балують пудингами. Водночас, школярів забезпечують фруктами: встановлені спеціальні холодильники, з яких кожна дитина може взяти що хоче і скільки хоче. І це безплатно.
Не існує у норвезьких школах й зборів грошей до додаткових фондів. Абсолютно жодних! За словами Анастасії, у місцевій школі вчитель здивувався б, якби хтось із дітей прийшов із подарунком для нього чи навіть із квіткою. Крім того, комунікація вчителя з батьками відбувається онлайн, через спеціальний застосунок на мобільному телефоні – батьківські збори тут не прийняті. Якщо у дитини все гаразд у школі, то вчителі навіть не турбують батьків. А у разі якоїсь проблеми вчитель запрошує батьків на зустріч в індивідуальному порядку.
Шкільна програма у норвезькій школі дуже схожа на українську. Канікули тричі на рік -- по одному тижню та два місяці літніх. З 17 серпня у норвезьких школах уже розпочався новий навчальний рік, який триватиме до середини червня 2024 року. Ці ж самі уроки: математика, природознавство, праця. Тільки у всього трохи нижчий рівень, більш розслаблений темп. План навчання видається один раз на тиждень, тому кожна дитина може працювати у своєму ритмі. Через це Кирило вже пішов уперед від своїх однолітків. Анастасія зазначає, що рівень освіти в українській школі значно вищий, наші діти вирізняються. І не лише діти, а й дорослі. Наших скрізь видно одразу.
На підготовку домашніх завдань Кирило витрачає 10-15 хвилин на день без батьківської допомоги. Тоді, як з українськими уроками порається вся родина. У Норвегії все просто та примітивно. В Україні – складніше. Нема якогось балансу. І це одна із головних причин, чому Кирила не забрали з української школи.
На підручники у Норвегії витрачатися не доводиться. Їх там немає. Кожній дитині школа видає власний айпад, куди вже завантажено все, що знадобиться. І це єдине, що діти носять до школи. Потрібні канцтовари так само завжди є в наявності в кожному класі і це забезпечує школа. На думку Анастасії, таким чином діти звикають водити пальцем по екрану, зовсім не розвивають письмо – і це ще одна з ключових відмінностей від українських шкіл. Така сама проблема і з читанням. Дитина прочитала щось в айпаді, записала прочитане на диктофон і відправила аудіо вчителю. Все надто діджитилізовано. При цьому, вже з першого класу діти із технікою на «ти».
Немає в норвезьких школах і форми встановленого зразка. Дітей одягають так, щоб було комфортно та практично. Кожен з батьків повинен подбати про те, щоб у дитини на кожну пору року окремо був костюм, що не промокає, або комбінезон (вартість близько 400 крон = 1400 грн) та гумові чоботи (близько 300 крон = 1000 грн).
Оцінок дітям вчителі не виставляють. До 7 класу їх взагалі жодним чином не відзначають. У системі новерзької освіти головне, щоб ні діти, ані дорослі не стресували, щоб дитина росла як особистість, уміла співпрацювати з іншими, організовувати роботу, приймати рішення. У них розраховано все на якісь практичні речі, які потім стануть у нагоді в житті. Їм важливіше вийти в ліс, показати, як добувати вогонь, збирати гриби, ягоди, з яких уже в класі вони робитимуть самі смузі, аніж вивчити таблицю множення. Загалом, у розпорядку дня учнів молодших класів норвежці приділяють велику увагу прогулянкам на свіжому повітрі. До початку уроків дітей у будівлю школи не пускають, а на перервах так само виводять на вулицю. І це відбувається за будь-якої погоди. Анастасія каже, що спочатку це було дуже незвично і хвилююче, а зараз уже звикли. І вчителі не бояться, що діти розбіжаться, хтось загубиться. За весь час не було жодних прецедентів.
Вчитись у норвезькій школі Кирилові подобається. Тут не задають багато завдань, видали айпад, у нього з'явилося багато нових друзів, учителі уважні та добрі. Анастасія розповідає, що у перший день навчання у його класі скасували всі заняття: діти цілий день грали та співали пісні. Кирило був дико захоплений. І досі перші вчителі цікавляться його справами у новій школі. Норвегія – країна мультинаціональна, але на всіх дивляться однаково, без розподілу за кольором шкіри або віросповіданням. Тут навіть є спеціальна пісня проти мобінгу, яку співають на всіх святах люди різного віку, починаючи з дитячого садка. У Норвегії всі рівні, всі один за іншого. І навіть якщо ви хочете з однокласниками відсвяткувати день народження дитини, запросити потрібно або дітей однієї статі, або весь клас. Тому Кирило ходить на дні народження майже щотижня. І такий підхід дуже об’єднує дітей.
Але був у практиці Анастасії і один випадок буллінгу: у перші дні, коли українці заполонили школу Кирила, шестирічна дівчинка з росії почала підбурювати норвезьких дітей. Про це хлопчик поскаржився мамі, а вона своєю чергою повідомила вчителя. Наступного дня малеча вже була налаштована більш дружелюбно.
І попри те, що все складається в норвезькій школі позитивно, Анастасія радіє, що її син має можливість паралельно навчатися в українській школі. А маленький Кирило дуже хоче повернутися до рідного Дніпра, де на нього чекають його друзі. Хлопчик шалено за ними сумує.
Велика Британія: три оцінки за один предмет та жорсткий дрес-код
Ольга Терентьєва з донечкою Марусею вже рік живуть у Лондоні. До того дівчата кілька місяців були у Польщі.
Навчання у Великій Британії, за словами Ольги, відрізняється від нашого, українського. Маючи досвід навчання доньки у двох країнах вона зрозуміла, що кращої освіти, ніж в рідній Україні, ще не зустріла.
Школи дуже лояльні до українських дітей і у Польщі, і у Великій Британії, є змога додатково вивчати мову, аби було бажання вчити, - каже жінка. – Зараз Маруся у 10 британському класі (8 клас за українською системою) у звичайній лондонській школі з гарним рейтингом та у гарному районі Фулхем, але програма з математики, наприклад, дуже слабка.
Тому тут дуже популярні тьютори та приватні вчителі з будь-яких предметів. Щодо гуманітарних дисциплін, то є такий предмет як Science, де зібрані разом біологія, хімія і фізика. Марусі цей предмет подобається.
На уроках англійської мови граматику діти не вивчають, Оля припускає, що цей матеріал дають в початковій школі. Англійська література - це вивченная одного твору на семестр, його також можуть зробити виставою як продовження вивчення теми, тільки вже під більш інтерактивним кутом.
Марусі подобається музика та фізкультура, - розповідає Ольга. - Кабінет музики, як маленька філармонія з великою кількістю інструментів. У кожної дитини – свій. Я тільки по закінченню шкільного року дізналася, що моя дитина грає на піано.
Фізкультура в британській школи дуже цікава. Діти грають в активні ігри на дворі або, якщо це старші класи, займаються на різних тренажерах та бігових доріжках у гарному спортзалі.
Система оцінювання в лондонській школі не схожа на українську. Вчителі оцінюють знання дитини за кількома критеріями. Тобто, дитина отримує одразу 3-4 оцінки з одного предмету: за знання, за роботу в школі, за роботу вдома, за мотивацію.
Підручників у лондонській школі немає, діти вчаться по роздрукованих сторінках. Замість звичайних зошитів – А4, дуже популярні в Європі, Марусі вони дуже подобаються. Домашні завдання дівчина виконує онлайн, рідко буває завдання написати реферат від руки.
Годують дітей у школі двічі, це не безкоштовно для британців, але поки безоплатно для українських школярів.
Є в британській школі і свої нюанси.
Британські діти у школах часто крадуть, бʼються, - каже Оля. - Взагалі з поведінкою величезне питання, тому більшість учнів після уроків залишається на так званий «detention», де вони або роблять домашнє завдання, як Маруся – не носій мови, або просто сидять дві-три години за погану поведінку.
Ми спитали українську маму про шкільний дрес-код.
Тут можна вдягати лише сережки пусети, не можна ходити до школи з макіяжем та нафарбованими нігтями, не можна ходити без форми, - відповіла Ольга. - Навіть у шкарпетках іншого кольору, ніж прописаний у статуті школи, прийти не можна. Маруся ж носила навіть штани іншого кольору, але не тому, що у нас не було потрібних, а тому що протестувала. Взагалі доня тільки місяць тому змирилася, що поки буде жити та навчатися у Лондоні. Вона дуже хоче додому, в рідний Дніпро, до друзів, тата та бабці з дідом.
Щодо навчання в дніпровській школі, то Маруся його не залишила. Ій вдається поєднувати дві програми, але, за словами Олі, якість знань та бажання доньки вчитися просіли на відміну від довоєнних часів.
Окрім звичайної школи, Маруся відвідує українську суботню школу, - каже Ольга. - Там вивчають українську мову та літературу, а також історію України. Ще є такий предмет як богослужіння, його проводить священник із греко-католицької української церкви.
Нагадаємо, раніше ми писали: Дельфіни біля берега. У Бердянську на Азовському морі побачили справжнє диво (відео)
