Дніпровські археологи проводять розкопки монастиря часів пізнього середньовіччя: що вдалося знайти (відео)
На півночі Дніпропетровської області неподалік села Чернеччина археологи досліджують Нехворощанський монастир Успіння Пресвятої Богородиці – пам’ятку часів пізнього середньовіччя. До цього часу про монастир було відомо лише з писемних та картографічних джерел. Зі свого боку археологи хочуть дослідити руїни з точки зору саме матеріальної спадщини. Окремо вони відзначають інтерес та допомогу місцевої громади, яка зацікавлена у відновленні історичної пам’ятки. Подробиці – в ексклюзивному відео "Дніпровської панорами".
Звідувач відділом археології Дніпропетровського національного історичного музею Олександр Старік розповів, що монастир був побудований водночас із містечком Нехворощою, що його заснували втікачі з Поділля. Розташовувався він на лівому березі Орелі на землях війська Запорозького Низового, підлягав юрисдикції Січового храму Покрови пресвятої Богородиці. З цих причин називався також Військовим та Заорільським.
Ми працюємо на дуже цікавій пам'ятці. Це без перебільшення - святиня запорізького козацтва, один з двох монастирів, які розташовувалися на території вольностей війська Запорозького Низового. Це Нехворощанський монастир Успіння Пресвятої Богоматері, Про цей монастир знали давно, але в основному вивчали джерельну базу без археологічних досліджень. І лише коли до нас дійшли чутки про те, що територія монастиря постійно грабується, про те, що там є перекопи і пам'ятка може просто зникнути і ми про неї взагалі не буддемо нічого знати, - після цього в нас спершу відбулася археологічна розвідка, і вже зараз повноцінна археологічна експедиція і розкопки на території саме цього монастиря, - пояснив археолог.
Він розповів, що на археологічних розкопках працюють волонтери, студенти історичного факультету ДНУ різних років навчання, є студенти університету митної справи, також багато допомагає місцева громада.
Громади Чернеччині також зацікавлені в тому, щоб ми дослідили цю пам'ятку і, можливо, в майбутньому зробили з неї туристичний об'єкт, - поділився історик.
Старік зауважив, що ці роботи на багато років, тому що пам'ятку дійсно треба рятувати. Вже є домовленість про те, що її будуть охороняти.
Археологи сподіваються, що вже цього, або ж наступного року, вони вийдуть на фундамент споруд, які належали монастирю.
Заступниця директора Дніпропетровського національного історичного музею ім Д. Яворницького Валерія Лавренко зараз перебуває у відпустці, свй вільний час вона вирішила присвятити дослідженню старовини і оселилася в таборі археологів.
Це музейні розкопки і вони єдині на сьогодні, які проводяться в нашій області і організовуються обласними закладами, - каже вона.
За перші дні археологічних досліджень вдалося знайти досить багато артефактів. Начальник експедиції Олександр Старік розповідає про знахвдки:
На пам'ятці ми бачимо культурний шар двох періодів, який ми бачимо чітко прослідковується. По-перше - це доба бронзи, по-друге - це пізнє середньовіччя, ранній модерн, тобто, друга половина 18 - початок 19 століття. Отже тут ми бачимо і козацтво, і добу бронзи. Чим вони представлені? Якщо ми говоримо про пізнє середньовіччя, то в основному це такий поширений матеріал, а саме - кахлі, які використовувалися на печах. Ми бачимо барочний візерунок характерний для того періоду. Вони були поширені як на територіях Гетьманщини, так і на Запорізьких територіях. Є певний стандарт, ми бачимо рослинні мотиви, іноді вазон, кахлі як карнизні, так і фронтальні. Можливо деякі з них ми зможемо відновити у повну форму. Також є черепиця. Крім того, є монети як Річі Посполитої (17 ст), так і мідні монети, властиві для тогочасної російської імперії (18 ст). До доби бронзи належать знаряддя праці з кременю, ножеподібні скребачки і фрагмент терочника, який теж активно використовувався і, можливо, має навіть подвійне використання саме в ті часи. Крім того, багато кераміки того періоду і посуду, який також сподіваються відтворити, аби надати повну характеристику того, що відбувалося на цій території, - каже Старік.
У свою чергу Валерія Лавренко наголошує, що факт досліджень важливий не тільки з точки зору майбутніх знахідок, але й того, що українська наука розвивається навіть в умовах війни:
Будь-яка експедиція - це обличчя музею, а експедиція в воєнний час - це, звичайно, надважливо. Ми жартуємо з приводу того, що в будь-якому разі ми ввірвалися до історіографії, історії досліждень, бо в людей через 50-70 років однозначно буде інтерес до вивчення того, чим встигали займатись археологи у воєнний час, - каже вона.
Кирило - студент-історик, це не перша його робота в полі. Хлопець ділиться своїми враженнями від розкопок:
Перебуваємо тут саме від початку експедиції. Це моя ювілейна 5 експедиція, трохи з досвідом і вже акліматизувалися до роботи (днями тут пройшов сильний дощ). Найважче те, що дуже жарко, а коли ти працюєш під пекучим сонцем - це трішки зморює. Звичайно, легше, коли є вода. З фізичної праці важко, коли є дерева, корені, але ми долаємо ці перепони, - пояснює студент.
Після того, як завершаться археологічні розкопки, цілком ймовірно, що територія монастиря стане туристичним об'єктом, цьогорічна ж експедиція триватиме до кінця серпня.
Нагадаємо, раніше ми писали: Фронтові історії. Бійці тероборони Дніпра розповіли, як амброзія допомагає їм на нулі (відео)
