Хата наче іграшка. Чому українці занадто прикрашали свої оселі поблизу Дніпра (Фото)

Зараз багато людей цікавиться секретами будівництва традиційної української хати. Ти, хто правильно її створить, може отримати потім весь спектр задоволення життя в хаті влітку й відпочинку зимою. Але такі люди мають бути не дуже вибагливими. А щоб зануритися в історію життя предків у такому будиночку, досить дотриматися деяких обов'язкових правил. Передає Дніпровська панорама  з посиланням на інтернет-джерело.

Українська хата пройшла довгий шлях свого розвитку – від приземкуватої землянки до чепурної, що вчарувала увесь світ, оселі з білими стінами, вишневими садками, палахкучими рушниками на покуті, мальованими коминами і терпким запахом рути-м’яти на долівці. Хата - то цілий світ українського селянина, наповнений значущими символами: долівка зв’язувала його з Матір’ю-Землею, стіни захищали від ворога, дах – від негоди, а сволок – від нечистої сили.

Долівка

Земляна підлога, вимазана глиною.З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою.

Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Збивали її переважно з червоної глини. Щосуботи і перед святами “землю” змащували спеціальним розчином і, коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав’ям: татарським зіллям, м’ятою, чебрецем тощо, тому в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювалися навпроти печі.

Підлоги в хаті не було, земля також могла на кожне свято змащуватись глиною, а довкола попід поріг, стіни, піч підводилося сажею рівним “пасочком” в 3-4 см,- розповідають етнографи.

Трійця

Число “3” традиційно стало складовою частиною символічного змісту хати. За вертикаллю житло ділиться на три частини. Три яруси житлового простору відігравали важливу символічну роль у взаємозв’язку обжитого простору з Всесвітом.

– Верхній ярус житла – це зв’язок з небом, високою сферою світотворення. Сволок виконує роль охоронця оселі, лінії, на якій вона тримається та котру не сміють переступити злі духи.

– Середній ярус – стіни, двері, вікна, простінки – це проміжок між ідеалізованою небесною сферою та підземним світом. Вікна і двері виступали в ролі зв’язкових для спілкування людини з навколишнім світом, наділялися магічними властивостями оберегів житла.

– Нижній ярус (долівка, підпіччя, призьба) – це поєднання з Матір’ю-Землею, нижнім світом творення. Межа світу наземного і підземного.

Призьба

Призьба – зовнішня частина хати, невелике підвищення в її передній частині, не вище фундаменту чи підмурівки або дерев’яної підвалини. Її обмазували червоною глиною, яка символізувала очищувальну силу вогню. До зими на призьбу ставили загату, для утеплення стін, а в теплі пори року використовували в інших корисних цілях: сушили цибулю, часник, мак, різне зілля, виставляли посуд, а в свята або в часини відпочинку застеляли домотканними доріжками і збиралися цілою родиною для розмов про життєві та господарські справи.

Спільне перебування родини на призьбі – ознака родинної злагоди. Призьбу завжди тримали в чистоті, дуже часто підводили червоною глиною – утворювалося кругом хати замкнене коло, що не впускало злих сил до середини.

Якщо в сім’ї жили два або й три покоління, то в хатчині в запічку хтось із стареньких і жив, і спав. На сволоки клали завжди пахучі трави: волошки, капупер, материнку.

Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати в Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно,- писав німецький географ Йоган Георг Коль, перебуваючи в Україні в 1838 році. 

 Раніше ми писали про:Треба встигнути навесні: як правильно підгодувати плодово-ягідні дерева у Дніпрі