Кладовище – місце для скромних поминань, - точка зору православної церкви

У зв'язку з офіційною забороною на кладовищах Дніпра оградок та лавок разом з поліестеровими поминальними букетами квітів "Дніпропетровська панорама" вирішила поспілкуватись з в.о. ректора Дніпровської духовної семінарії протоієреєм Сергієм Нарольським, на предмет позиції церкви щодо заборони встановлення огорож, столів та лавочок на кладовищах.

За словами Сергія Нарольського для того, щоб пояснити, як саме церква бачить питання благоустрою кладовищ, потрібно звернутись до церковного уставу.

Устав свідчить, що кладовище є місцем, в якому люди звершують ритуальне поховання своїх рідних і близьких.

Традиційно, місця поховання наших близьких увінчуються невеликим насипом землі. Головним елементом поховання після відспівування є встановлення хреста.

"Хрест символізує те, що тут похований християнин. Було би правильно, якби це був скромний хрест з дерева або металу, не надто пишний чи монументальний".

За словами протоієрея Сергія, рішення про заборону огорож та лавочок на кладовищах призводить ситуацію до більшої відповідності з релігійним уставом церкви.

"Поховання має бути скромним місцем. Тут хриятини мусять молитись за покійних рідних і близьких, і аж ніяк не звершувати гульбища. Втім, останні часто можна бачити під час поминальних днів. Йде підміна понять – ми не поминаємо людину, а приходимо на кладовище святкувати. Люди повинні ділитися духовною радістю Воскресіння. Поділитися духовною радістю з покійними можливо тільки одним шляхомм – достойно за них помолитися, спочатку в храмі, а потім на місці поховання, що мусить бути скромним та прибраним".

Сергій Нарольський додав, що встановлення огорож на кладовищах є скоріше народною традицією, тому що більшість людей хочуть зробити місце поховання близьких своїм особистим “оазисом”, який вони хотіли б відвідувати і спілкуватись там сімейно.

"Церква, перш за все, виступає за достойний та скромний благоустрій кладовищ. Поминати покійних та відвідувати місце поховання потрібно скромно і з сердечною молитвою за свого близького, що пішов у вічність".

Спілкувався Дмитро Грініченко