Поінформованість населення про радіаційну безпеку дозволить нам гарантувати безпечне середовище для майбутніх поколінь, - Руслана Тріпайло

Після розпаду Радянського Союзу в Україні забутими або покинутими виявились джерела радіації, що використовувались у медицині та на промислових підприємствах. Кількість таких джерел є невідомою, проте вони продовжують нести небезпеку для життя та здоров'я людей. Ба більше, будь-яке придбане на ринку джерело радіаційного випромінювання може закінчитись для покупця позбавленням волі.

Із заступником голови Державної  інспекції ядерного регулювання Русланою Тріпайло ми обговорили, як здійснюється контроль і моніторинг використання ДІВ та їх поховання, як працює система і чи передбачена відповідальність за втрату або неправильне поводження із ними. Інтерв'ю було проведено з експертом в рамках проекту з радіаційного обізнаності «КРОК до безпеки».

- Ваш орган - головний в питаннях контролю за радіоактивними відходами, відповідно і питання ядерної та радіаційної безпеки також в компетенції. Оцініть яку безпекову ситуацію маємо сьогодні?

- Державна інспекція ядерного регулювання України є органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки в сфері використання ядерної енергії. Поводження з радіоактивними відходами є складовою системи сфери використання ядерної енергії та системи ядерного регулювання. У нас повністю функціонує і створена законодавча база, яка відповідає міжнародним стандартам, а також інфраструктура державного регулювання, яка полягає в наявності ресурсів, технічних можливостей, фахівців, які здійснюють державне регулювання.

Держатомрегулювання має три основні інструменти: законодавча база (критерії, вимоги до безпеки) дозвільна і спостережна системи, санкції. Тому, ми можемо стверджувати, що наш орган повноцінний, з максимальними функціями, які передбачені міжнародними документами. Що стосується контролю за радіоактивними відходами, то це більше компетенція Державного агентства України з управління Зоною відчуження (ДАЗВ). Тому що саме агентство є відповідальним і здійснює контроль за радіоактивними відходами, ведення реєстру сховищ таких відходів та об'єктів, які знаходяться в сфері їх управління. Якщо говорити про радіаційну безпеку, то я можу стверджувати, що на сьогоднішній день в Україні вона задовільна. Тому що є система, вона працює. Щороку ми готуємо доповіді про стан радіаційної безпеки, які розміщуються на нашому офіційному сайті.

- Що собою являють ДІВ?

- ДІВ, які можуть бути доступні людям, - це, частіше за все, закриті джерела індустріального типу, тобто ті, які використовуються в усіх сферах народного господарства. Найбільша сфера використання - це медицина. Говорячи про те, як виглядає саме джерело - це радіоактивна речовина, закрита в капсулу, або пристрій, який при певних обставинах випромінює радіацію. Небезпеки для населення генеруючі пристрої не мають, тому що вони випромінюють радіацію тільки тоді, коли підключені до електрики. Більшу небезпеку мають радіонуклідні джерела. Відкриті джерела використовуються як препарати для медичної діагностики, для наукових досліджень. Закриті джерела мають більш широкий профіль використання. Це і контроль технологічного процесу, це і медицина - лікування та діагностика. Це капсула в приладі або установці, яка є небезпечною, якщо використовувати не за призначенням.

- Чому ДІВ досі доступні для звичайних людей, якщо є небезпечними?

 - Взагалі, всі ДІВ знаходяться під регулюючим контролем. Доступними населенню можуть бути джерела, які загублені; історичні джерела, які ніколи не були під контролем, - вони називаються кинутими; і вразливі джерела. Покинуті джерела можуть потрапити в незаконний обіг, тому що ніколи не контролювалися. Вразливі джерела утворюються там, де втрачається фінансова потужність, де припиняється використання джерела за призначенням, і воно тривалий час зберігається. Тому законодавчою базою і нами вживаються заходи для того, щоб мінімізувати таку кількість джерел, знайти їх і поставити на контроль.

-Як здійснюється контроль і моніторинг використання ДІВ та їх поховання? Як працює ця система?

- Це єдиний цикл, яких охоплює контроль за джерелом «від колиски до могили» - з моменту потрапляння на митну територію України (тому що радіонуклідні джерела в Україні не виробляються) і до моменту передачі їх назад за кордон, або перетворення в радіоактивні відходи. В чому суть? Для того, щоб джерело було ввезено в Україну, на митному контролі необхідно показати дозвіл на його ввезення. Також митні органи повинні заповнити спеціальну форму і відправити її в реєстр ДІВ. На етапі, коли джерело потрапляє на кордон, ми вже знаємо, що це за джерело, хто його привозить і для чого. Інформація зберігається у реєстрі. Також будь-який суб'єкт діяльності, у якого є наміри використовувати ДІВ, повинен інформувати орган державного регулювання. У нас гнучка система регулювання і вона передбачає диференційований підхід. Тобто, не всі джерела піддаються ліцензуванню. Це залежить від рівня потенційної небезпеки. Джерела з низьким рівнем небезпеки фіксуються в державному реєстрі, що дозволяє їх використання. Більш активні джерела потребують ліцензування. ДІВ з рівнем небезпеки нижче, ніж потрібний для реєстрації, звільняються від такого контролю. Коли термін дії ліцензії закінчується, то суб'єкт повинен вирішити, що йому робити з джерелом: один з варіантів - передати на зберігання як радіоактивний відхід.

Інший варіант - повернути постачальнику. Для подібних маніпуляцій відводиться термін в 6 місяців.

- Чи можуть при такій системі ДІВ губитися? Яка відповідальність за втрату або неправильне поводження з ними?

- Статистика говорить про те, що у всіх країнах відбувається втрата контролю над ДІВ. Якою б ефективною не була система регулювання, такі випадки будуть. І завданням держави і органів державного регулювання є мінімізація цих випадків, а саме впровадження тих заходів, які допоможуть повернути під регулюючий контроль втрачені або кинуті джерела. Серед них і пошук джерел.

- Яка кількість ДІВ знаходиться на зберіганні в Україні і на скільки надійно їх зберігають на пункті захоронення радіоактивних відходів, що знаходиться в Дніпрі?

- Якщо говорити про кількість ДІВ, які зберігаються, їх потрібно поділити на дві категорії. Перша - це та, яка знаходиться у використанні. Тут на обліку в державному реєстрі перебувають 8660 подібних джерел. Генеруючих пристроїв - 16 тис. 378. Джерел, які вже не придатні для використання і були передані на спеціалізовані підприємства, наприклад, на ДСП «Об'єднання «Радон», 662 тис. 379 закритих.

Якщо говорити про Дніпропетровській філії, то там знаходиться 8391 джерело, 212 тис. 391 відпрацьоване джерело. Законодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за незаконне використання джерел, за роботу з ними або їх зберігання без ліцензії. Дієвими є програми амністії - добровільної здачі ДІВ. Хочу відзначити, що ті джерела, які перебувають у вільному обігу, за рівнем небезпеки відносяться до 4-5 категорії, тобто, істотної шкоди населенню або навколишньому середовищу принести не можуть.

- Які радіоактивні відходи туди потрапляють?

- У міжобласні філії «Об'єднання «Радон» ДІВ надходять у вигляді відпрацьованих джерел, це низькі або середньо активні тверді радіовідходи, а також рідкі радіоактивні відходи, які надходять після відпрацювання на спеціалізовані підприємства.

- Як здійснюється реагування на виявлені кинуті ДІВ або ті, які були в незаконному обігу?

- У нас є чітко встановлена ​​процедура - Постанова Кабміну України №813 від 02.06.2003 р, що встановлює порядок взаємодії юридичних і державних органів влади в разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу. Фактично, система реагування включає в себе наступне: якщо виявлене джерело, в першу чергу, потрібно обмежити територію, заборонити доступ сторонніх до цього місця. Далі виїжджають представники спецслужб і проводять дозиметричні вимірювання - визначають ступінь небезпеки і дають рекомендації про подальші дії. Вилучене джерело перевозиться в Інститут ядерних досліджень, далі передається на зберігання міжобласним філіям спеціалізованих підприємств.

- Як людям реагувати в разі виявлення ДІВ?

- Якщо знайшли об'єкт, який не можете ідентифікувати, ні в якому разі не беріть його в руки. Чи не наближайтеся до нього, якщо є можливість - встановіть бар'єри і повідомите спецслужби. Наш черговий на зв'язку 24/7 і оперативно приймає дзвінки. Також можна звернутися в ДСНС.

- Чи є необхідність після стількох техногенних аварій говорити про радіаційну безпеку? - На мій погляд, є. Нажаль, подібні аварії відбуваються по всьому світові. І ймовірність виникнення таких аварій зменшується пропорційно зростанню культури безпеки серед суспільства. Тому, обізнаність населення дозволить нам зберегти як міжнародні режими безпеки на території України, так і запобігти радіаційні аварії та гарантувати безпечне середовище для майбутніх поколінь.

Читайте также: Как будут меняться пенсии в 2021 году: сколько будут получать украинцы