Таємничий радянський бункер та вовче лігво: міфи про Безп'яту балку у Дніпрі
У Дніпрі знаходиться загадкова балка, про яку ходить чимало легенд. Вона називається Безп'ятою, про походження її назви писав ще Дмитро Яворницький у 1889 році. Хоча поряд з нею проживає багато людей, місцеві вважають за краще уникати прогулянок цим місцем. Про це пише "Дніпровська панорама".
Відомий багатьом городянам історик і етнограф Дмитро Яворницький згадував у «Катеринославських губернських відомостях» за 1889 «приказки до нюхарів». Вони він наводить розповідь якогось діда створення світу, пов'язані з балкою Беспятой. Згідно з цією розповіддю, Бог створив спочатку теля, потім порося, нарешті дитину, кинув їх через тин – вони й побігли. А чорт, дивлячись на це, сидів і думав, що і йому створити таке, щоб «поїло боже створіння». Думав він, думав і створив вовка. Тільки той ніяк не оживав, чорт і дмухав на нього, і перекидав через голову – вовк залишався нерухомим.
В цей час проходив повз Бог; чорт і питає в нього, як це Він робить так, що тільки перекине створених Ним створінь через тин – вони й тікають. Бог спитав, кого ж створив чорт. "Вовка", - чесно зізнався той, бо приховувати щось довго від Всевишнього неможливо. Бог почухав бороду і порадив відтягнути сірого до кручі, стати поруч із ним і сказати: «Встань, вовк, і з'їж чорта», а самому якнайшвидше стрибнути в річку. Чорт так і зробив: притягнув вовчий муляж до Дніпра і сказав те, що велів Бог. Вовк одразу й ожив. Чорт кинувся в річку, та не встиг – вовк схопив його за п'яти і відкусив їх. З того часу і стали чорти безп'ятими, тобто кульгавими. Свою притчу історик завершує висновком:
«Тут у них на балці саме й збіговище було. Через ті й балку прозвали Безп'ятою», — пише легендарний історик.
І справді, вовки тривалий час становили загрозу, і перебити їх не вдавалося аж до початку ХХ століття – вони легко ховалися у відрогах звивистої балки, звідки нападали на селян, які пасли свою череду. Тим залишалося тільки нести ноги, тож аж п'яти виблискували. Звідси ще одна версія назви балки.
Шукачі скарбів
У краєзнавчих книгах згадується легенда, ніби назва яру веде початок від невдалої вилазки шукачів скарбів, які шукали закопані в ній скарби. Троє шукачів легкої наживи викопали у вказаному на карті місці величезну яму. У ній мисливці за скарбами нібито насправді побачили залізні двері, зачинені на потужний замок. Зламавши його і насилу відкривши важкі стулки, вони побачили набиту золотими монетами скриню. Але взяти з нього щось їм не вдалося.
Як тільки зійшов місяць, вони почули жахливий скрегіт, що долинав з глибини ями, ніби до них продиралася якась гігантська тварина. Але то виявився зовсім не звір – зі скрипом самі собою почали закриватися стулки металевих дверей. Кинувши наживу, сміливці кинулися до виходу. Один з них зволікав, сподіваючись встигнути набити монетами кишені, і протиснувся у двері, коли між стулок залишалася лише вузька щілина. Наступного моменту вони зачинилися, затиснувши йому п'яту. Щоб звільнити товариша, довелося відрубати йому частину ступні лопатою. На все життя він залишився калікою, а балку прозвали Безп'ятою. Винесені горе-копателем золоті монети нагорі обернулися глиняними черепками.
Військова база під балкою
Але найцікавіша легенда виникла вже у наш час. Відповідно до неї, під балкою простяглася частина секретної військової бази, побудованої під землею за радянських часів і використовувала природні порожнечі. Тягнулася вона аж до села Таромського. Що на тій базі робилося секрет. Одні вважають, що там розроблялася нова зброя геофізичної та тектонічної дії, що впливає на земну кору і може викликати землетрус у потрібній частині світу. Інші вважали, що там були ядерні боєголовки.
З розпадом Радянського Союзу базу розформували, все обладнання з неї вивезли, а виходи в лабіринт забетонували. Але вириті в товщі порід коридори, глибокі шахти та порожні лабораторії залишилися недоторканими. З часом частина з них занепала і обвалилася, над іншою частиною просів ґрунт.
Тому рідкісні гуляючі в балці ризикують у якийсь момент, опинившись у непотрібному місці, провалитися під землю, потрапивши в секретний лабіринт, і виходу звідти не буде. Визначити, де підземна база підходить близько до поверхні, нібито можна за підвищеним радіаційним тлом. Однак справжність цього досі не встановлена.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли про містичні історії Дніпровського метро.
