У цьому будинку у Дніпрі продовжує жити душа нашого міста (Фото)
Рідко який будинок може похвалитися такою багатою історією, як одноповерховий особняк, розташований на Успенській площі, 5 у Дніпрі. Про історію будинку на своїй сторінці у Facebook написала гід Леся Логашова, повідомляє Дніпровська панорама.
З правого боку до будинку примикає кам'яна арка, що веде у двір, з брамою, нагорі якої два витончені амури, обвиті гірляндами, спираються ліктями на круглий медальйон з вензелем з літер «ПД».
Цікаво, що цей вензель у 70-х роках ХХ століття стали розшифровувати як «публічний будинок». Проте насправді вензель був герб роду купця Давида Пчолкіна.
Купецький рід Пчелкіних у Катеринославі був славний не одним поколінням. Його засновник Стефан Пчолкін обіймав посаду столоначальника Катеринославської казенної палати.
Його син Іван у першій третині XIX століття був катеринославським міським головою. А купець першої гільдії Давид Пчолкін, який торгував деревиною і мав на своєму рахунку кілька маєтків і магазинів, з 1878 по 1900 роки був церковним старостою Успенської церкви, з 1860-х років - голосним міської думи, а в 1868-1871 роках - міським . Крім того, він активно займався благодійністю, збудувавши в Катеринославі кілька розкішних будинків, – розповіла Логашова.
У 1898 році на території своєї сімейної садиби, поряд з дерев'яним особняком, купець спорудив кам'яний чотиризальний будинок, з розкішною ліпниною, балюстрадами та балясинами. Особливо чудовим було внутрішнє оздоблення, що нагадувало Лувр.
Пчолкін мріяв перетворити свою резиденцію на міський маєток і на витрати не скупився. Тут були мармурові каміни, ліпні стелі, розписні стіни, будуари з альковами у східному стилі та венеціанські дзеркала.
За переказами, під будівлею були прориті підземні ходи, що тяглися до Потьомкінського палацу.
Однак, незважаючи на розкіш, садиба до «міського маєтку» не доросла і незабаром разом із флігелем та дерев'яним особняком почала здаватися в найм.
На початку 1920-х років особняк став притулком для багатьох сільськогосподарських установ. Але через десять років усі ці установи були реорганізовані до Інституту кукурудзи, а частину володінь зайняла Окружна малярійна станція. Також у садибі почали проводити курси марксизму-ленінізму. У приміщенні зробили ремонт та збудували окрему лекційну залу, для чого довелося знищити частину кімнат, розташованих у дворовому крилі.
Що діялося в особняку Пчолкіна під час німецької окупації невідомо, але після звільнення міста з 1944-го року в ньому відновили свою діяльність партійні курси. Лише до кінця 1950-х років куратори остаточно дали спокій будинок, перебравшись в інше приміщення, а до просторих залів старовинної будівлі надовго в'їхав міський Будинок моделей.
Лекційний зал переробили у майстерню, а парадний – у демонстраційну з невеликим подіумом та рядами крісел. Життя в Будинку моделей було далеко не бідним і веселим, у той час, як інші корпуси на території садиби потроху руйнувалися і проживання в них ставало все більш важким і ризикованим, - повідомила гід.
Відомо також, що після закриття Будинку моделей та приватизації будівлі, там працювали кілька салонів, які були зацікавлені у збереженні пишності інтер'єрів, тому все залишилося практично недоторканим.
До сьогодні в особняку зберігся розкішний зал у стилі ренесанс, розділений навпіл колонадою. Вражає і розпис, що частково зберігся. До унікальних елементів декору інтер'єрів варто віднести також вцілілу ліплення на стелі їдальні, мармурові каміни та старовинний паркет.
Душа старого міста продовжує жити у самому центрі міста і цей факт не може не тішити, - наголосила авторка посту.
Нагадаємо, раніше ми писали: "Цербер", який мучить Європу, йде до України. Синоптики здивували прогнозом погоди у Дніпрі
