Відпочинок в Очакові 2022: як живе у війну місто-фортеця на Чорному морі
Літо 2022 року наближається до кінця, а для мільйонів українців календар зупинився на 24 лютого – даті початку повномасштабного вторгнення росії до нашої країни. Ворог позбавив нас спокою, щодня вбиваючи та руйнуючи, погрожуючи та тероризуючи мирних жителів. На сьогоднішній день однією з найбільш напружених точок на карті військових дій є Миколаївська область.
Вдень і вночі від обстрілу окупантів страждає місто корабелів Миколаїв. Сильно дістається й іншим населеним пунктам, у тому числі й прибережним, які на цей час у минулі роки приймали сотні тисяч туристів з усієї України. Нині заміновано і саме Чорне море, і узбережжя, як в Одеській та Миколаївській областях. Купання заборонено офіційно місцевою владою, відповідно, ні про який курортний сезон під обстрілами та загрозою підірватись на морській міні говорити не доводиться.
Як за таких умов вдається триматися місцевим жителям на прикладі міста-порту Очаків, розповідає медіа-проект «Очаків».
Несправедливо забутий людьми, справедливо – медузами
Очаків українці уподобали зовсім недавно. Довгий час туристичний потенціал міста був не розкритий, і сюди здебільшого їздили мешканці Миколаєва та степових населених пунктів Миколаївської, Одеської та Херсонської областей. Нова віха у розвитку Очакова як курорту розпочалася після окупації Криму, коли позбавлені краси півострова українці почали шукати інші місця для відпочинку.
Натовпи відпочиваючих поїхали до Одеси, Бердянська, Кирилівки, на Арабатську Стрілку. Але коли Азовське море заполонили медузи, а відпочинок в Одесі та навколишніх селищах став боляче бити по кишені, люди почали шукати нові чи несправедливо забуті старі курорти. Саме таким і є Очаків.
Очаків – це місто-порт на Дніпро-Бузькому лимані, який знаходиться за 60 км від Миколаєва та за 70 км від Одеси. До територіально-адміністративної реформи Очаків був райцентром, нині це центр міської громади із населенням близько 15 тисяч осіб.
Наявність мінеральних вод та лікувальних грязей, хороші природно-кліматичні умови за радянських часів сприяли створенню тут великої мережі оздоровчих та лікувальних закладів, а також дитячих таборів. Але з розвалом Союзу, перебудовою, здобуттям Україною незалежністю і нелегкими часами багато з них закрилися. А в тих, що залишилися, продовжували по путівкам відпочивати працівники бюджетної сфери чи заводчани. Але інфраструктура залишалася напівзруйнованою та дуже відсталою.
Розвиток курорту
Ситуація кардинально змінилася протягом останнього десятиліття. Пропорційно зростанню добробуту українців та їхньому бажанню відкривати для себе рідну країну до Очакова стали приїжджати заможні туристи. У відповідь на попит з'явилася і пропозиція – підприємці почали активно вкладати кошти у будівництво сучасних готелів, відпочинкових баз, невеликих пансіонатів. Особливо у селищі Чорноморка на Лагерній косі, що омивається водами Чорного моря та Березанського лиману.
Справа в тому, що в самому Очакові обривиста берегова лінія, часто, особливо під час сильних дощів, бувають зсуви. На міські пляжі необхідно спускатися спеціально обладнаними сходами. А на Чорноморській косі, що відноситься до найбільш екологічно чистих курортних регіонів України, урвищ немає, берегова лінія ширша, море прозоріше. Щоправда, і відпочивати тут дещо дорожче, ніж у самому Очакові. Але значно дешевше, ніж у популярних Кирилівці, Генгорці, Щасливцевому, Затоці чи Коблево. Не кажучи вже про елітну Одесу. Наприклад, у 2021 році у Чорноморці напівлюкс на двох у новому готелі з кондиціонером, великою терасою, холодильником здавався лише за 650 грн. Апартаменти з власною кухнею на базах із басейном – від 1200-1500 грн. Тоді як, наприклад, на Бердянській косі або на Арабатській Стрілці аналогічне житло коштувало щонайменше 1200-1500 та 2000-2500 грн за номер у липні-серпні.
Очаків як варіант для літнього відпочинку обирали і ті, хто любить поніжитися на пляжі, і ті, кого цікавить активне та пізнавальне дозвілля. Тут широкий вибір захоплюючих екскурсій історично значущими місцями – це пам'ятники, собори, музеї, старовинні фортеці. Також можна було відвідати ландшафтний парк на Кінбурнській косі, заповідник «Ольвія» та острів Березань – наймальовничіші місця курорту. Крім того, Чорноморська коса – ідеальне місце для риболовлі, а останнім часом сюди почали приїжджати й дайвери.
Життя під щоденними обстрілами
Очаків за свою багатовікову історію пережив чимало воєн. Перша фортеця – Леріч – на місці сучасного міста з'явилася ще у XIV столітті. Побудували її генуезці. Через півстоліття вона була захоплена піратами. Оновлений Очаків було закладено у 1492 році кримським ханом Менглі Гіреєм. Через півстоліття фортецею вже володіли османи. Далі вона століттями переходила з рук до рук. Бралася в облогу і козаками, і Російською імперією, і турками. Біля тутешніх берегів відбувалися масштабні морські битви. Нинішню назву Очаків отримав у 1792 році, коли увійшов до складу Російської імперії. У 1941 році, під час Другої світової війни місто було захоплене фашистами, у 1944 році звільнено від гітлерівцями радянськими військами та силами Чорноморського флоту. Хто міг подумати, що нащадки тих, хто колись звільняв це багатостраждальне місто, сьогодні знищуватимуть його інфраструктуру та вбиватимуть мирних мешканців?!
Очаків, як і вся Миколаївська область, дуже страждає від війни. Живої сили окупантів, на щастя, у місті немає. Але вони зовсім поряд – на заповідній Кінбурнській косі. Нагадаємо, що Кінбурнська коса – це острів у Чорному морі, протяжність якого 45 кілометрів. Його омивають Ягорлицька затока та Дніпро-Бузький лиман на стику Херсонської та Миколаївської областей. Це заповідний, екологічно чистий райський куточок, який ще називали українськими Мальдівами. Точніше, був таким, доки на нього не висадилися російські варвари. Навесні та на початку літа тут вибухнули масштабні пожежі, причиною яких стали масштабні обстріли російської артилерії. При цьому окупанти конфіскували у місцевих жителів єдину пожежну машину та не давали їм боротися з вогнем навіть вручну. Яка ситуація зараз із знаменитим Валежиним та Геродотовим лісами, де гніздилися лебеді, сірі та білі журавлі, орлани. Чи пережило пожежу Покровське орхідейне поле, де росли рідкісні квіти, схожі на орхідеї, та дуби, яким понад 100 років.
Про долю заповідного фонду Кінбурнської коси давно нічого невідомо. Росіяни використовують її як плацдарм для обстрілів Очакова. Вперше орки вдарили з важкої артилерії по місту ще на початку квітня. Тоді загинуло близько 10 людей, удвічі більше було поранено, пошкодження зазнали десятки будинків місцевих жителів. Окупанти б'ють по місту і вдень, і вночі протягом 4,5 місяців. Періодично погрожують висадити десант та йти далі на Миколаїв та Одесу. Більшість очаківців евакуювалися у безпечніші регіони. Люди сплять у підвалах, побоюючись чергового обстрілу. У місті постійні проблеми з електрикою та водопостачанням, немає автобусного сполучення з обласним центром. Одним словом, ситуація дуже напружена.
Але як би не було важко, тривожно та страшно, Очаків тримається. Місто не відрізане від зовнішнього світу, сюди постійно завозиться гуманітарна допомога, що роздається на вулицях, працюють комунальні служби. Місцеві жителі постять у соцмережах патріотичні картинки та відео, продають овочі та фрукти зі своїх городів, торгуючись, щоб збити ціну. Мамочки пишуть, що діти просяться до школи, і вони вже придбали їм зошити та ручки, хоч і розуміють, що навчання буде лише дистанційним, і то, якщо місто буде з електрикою та інтернетом. Очаківці – нащадки великих воїнів, яким упродовж століть доводилося відстоювати своє місто. Вони, як ніхто краще, знають, що зло завжди перемагає добро, що за чорною смугою приходить широка біла. Залишилося тільки вистояти, вірити та чекати.
