Втеча від війни та розкішне весілля: де зараз ватажок дніпровської братви та яким є його неофіційний бізнес
Звітуючи про події в Україні, варто відзначити, що лідер "дніпропетровської братви" разом зі своїм близьким спільником Емілем втекли з міста та України та взяли участь у конфлікті з охоронцями в боях за паркомісця у Відні, пише Дніпровська панорама, посилаючись на 49000.
Однак останнім часом в Україні почали активно обговорювати Наріка-Петровського через арешт його найближчих поплічників - Сергія Сводіна (Сводік) та Сергія Шуваєва (Мазепа). Їх звинувачують у створенні злочинного угруповання та захопленні гектарів земель у Самарській затоці. Там братва планувала будувати елітне котеджне містечко та обмежити доступ місцевим мешканцям до водойми.
Утримані за ґратами Коломойський, Павелко, Олійник (відомий також як злодій в законі Умка), Сводік та Мазепа - особистості з найближчого оточення контроверсійного бізнесмена Олександра Петровського.
Навіть після втечі з України Петровський продовжує свою офіційну та "неофіційну" діяльність. Він утримує італійський замок, де, за словами ЗМІ, нещодавно відбулося весілля його доньки Юлії за приблизно 60 мільйонів гривень. Інше пишається подібністю святкування на весіллі ще однієї дочки, Богдани, яка вийшла заміж за сина відомого Андрія Павелка.
Петровський, незважаючи на втечу, продовжує керувати своїми справами. Його власний замок в Україні, розташований в Соборному районі, ретельно охороняється. ЗМІ надають зображення цього будинку, що, за їхніми словами, нагадує фортецю. Нерухомість зареєстрована на ім'я матері та дружини Наріка - Анжеліки Петровської, яка вказує його як свою офіційну адресу проживання.
Отже, поки в Україні триває війна, Нарік може насолоджуватися своїм життям, обираючи між італійським замком та власним помістям. Попри труднощі в країні, слідчі вважають, що "дніпровська братва" не втратила свій ентузіазм і продовжує свою діяльність, навіть у важкі часи. Курсувати між країнами Петровському стало значно простіше, коли він заочно оформив інвалідність та фактично отримав «білий квиток».
Що відомо про Петровського?
Він народився 9 червня 1972 року в Грузії – при народженні його ім’я було Олександр Томазович Нареклішвілі (звідси і його прізвисько). Нові по-батькові та прізвище він через багато років отримав від другого чоловіка своєї матері, з яким вона переїхала до Дніпропетровська. У шкільні роки Олександр почав займатися дзюдо в дніпровському спорткомплексі «Динамо» і досяг ступеня кандидата в майстри спорту до кінця 80-х.
Саме в кінці 80-х Олександр Нареклішвілі почав закладати основи для свого бізнесу. Тоді міліція центрального дніпровського ринку «Озерка» зафіксувала групу молодих спортсменів, які «розводили лохів» в популярну тоді гру «наперстки».
З інформації ринкового відділення міліції, групу нібито очолював такий собі Олександр Нареклішвілі на прізвисько «Нарік» або «Алік». У групі складалися в основному молоді спортсмени – боксери і дзюдоїсти. Багато з них згодом стали шанованими бізнесменами, меценатами та сподвижниками, а також партнерами Петровського по бізнесу Також деякі з них фігурували в новинах про прийняття Томосу. У цій же групі формувався і майбутній священик Богдан Гулямов.
У 1989 році група «Наріка», за інформацією джерел видання в прокуратурі і поліції, нібито вирішила зайнятися більш серйозними речами, а саме – рекетом. Першими жертвами угруповання стали оператори, цеховики і звичайні торговці на ринку. До 1990 року рекетири звернули увагу на ігровий бізнес і численні відеосалони, які також користувалися популярністю. У 1992 році Олександр Нареклішвілі змінив прізвище і документи і став Петровським.
Вже у 93-му році угруповання стала контролювати центр міста. В цей час вона вже обзавелася підтримкою з боку кримінального авторитета, шанованого серед злодіїв в законі, Тенгіза Суладзе.
Однак в тому ж році Петровський потрапив в СІЗО. Він був заарештований за підозрою в ряді злочинів по розкраданню майна і нерухомості в особливо великих розмірах. Однак у жовтні 1994 року справу було припинено. Пізніше, протягом 2000-х, на нього відкривали ще кілька справ (бізнесмена звинувачували в побитті, викраденнях, вимаганнях, причетності до багатьох замовних убивств), але їх спіткала та ж доля.
У 1995 році в Дніпропетровську розгорнулася кримінальна війна, авторитетів прибирали, що називається, пачками. Олександра Петровського від кілерів врятувало знайомство з всесильним тоді в Дніпрі головою Дніпропетровської ОДА Павлом Лазаренком. Але влітку 1997 року Лазаренко був відправлений у відставку тодішнім президентом України Леонідом Кучмою. Петровський вирішив облаштувати собі безпечне місце і купив віллу в Ізраїлі. До сих пір він часто буває в цій країні. Також було встановлено, що на початку серпня 2015 року Олександр Петровський отримав паспорт громадянина Республіки Кіпр.
Зараз бізнесмен контролює цілий ряд компаній і холдингів та помічений у співпраці з кримінальними угропованнями. Зокрема, Петровському приписують контроль над розгалудженою мережею шахрайських call-центрів, дотичність до процесів незаконного видобутку бурштину, нафти і газу, використання корупційних схем задля привласнення державних ресурсів в Україні, а також візію емісара від так званих "злодіїв в законі" в процесі легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом.
Після початку широкомасштабного військового вторгнення армії РФ) з'ясувалося: "Нарік" "втік з України вже після того, як чоловіків нікуди не випускали". Тривалий час вважалося, що разом із своєю правою рукою Емілем Арутюняном президент МБФ "Солідарність" буцімто обрав у якості нового місця облаштування своєї резиденції столицю Австрії.
Нагадаємо, раніше ми писали: Помпезне весілля під час війни: дочка кримінального авторитета Петровського вийшла заміж в Італії
