Колишня бізнесвумен з Дніпра стала героїнею ППО

Дніпрянка Ольга через війну повністю змінила своє життя. Жінка залишила свій бізнес і пішла служити в ППО. Зараз вона допомагає захищати небо України від російських ракет. Про це повідомляє Дніпровська панорама з посиланнм на Куст.

Її називають сонечком ППО. Від важкого броніка у неї болить спина, незважаючи на це Ольга посміхається навіть після чергового нічного наряду. 

"Я б ніколи не подумала, що триматиму в руках автомат", – каже Ольга.

У неї - величезний досвід роботи у державних службах – 24 роки. Працювала спочатку в обласній адміністрації, потім у міській – займалася бухгалтерським обліком. А паралельно ще й керувала бізнесом - маркетами здорового харчування. А вдома на неї чекали люблячий чоловік та донечка. І все це раптом відійшло на другий план, коли 24 лютого 2022 року росіяни розпочали повномасштабний наступ. Ольга зрозуміла, що її знання та досвід потрібні Збройним Силам.

Спочатку Ольга допомагала як волонтерка, але вже влітку 2022 року стало зрозуміло: війна надовго. Тому вона вирішила піти служити.

Я ніколи не була тою людиною, яка сидить в стороні, якщо може допомогти. Я знаю, як перетворити "ні" на "так". Для мене перешкод не буває, - розповідає жінка.

Ольга точно знала: її знання та досвід потрібні Збройним Силам. 

Коли летить ракета – це страшно

На службі Ольга займається тим, в чому вона профі – фінансами. Допомагає військовим дістати те, що потрібно саме зараз. Складає документи, пише листи, відправляє прохання, підключає знайомих держслужбовців. А ті, своєю чергою, ніколи не відмовляють.

Коли я прийшла, колеги з міськради самі запитали, чого потребує військова частина. Тоді це були звичайний папір, акумулятори, рації. У блекаути – генератори та морозильні камери. На автотранспорт добилася субвенції. Колишні колеги знають, якщо я кажу – то треба, - каже Ольга.

Але це далеко не всі обовʼязки військовослужбовиці. Вона так само як і хлопці чергує у складі вогневих груп. Це значить: щойно у місті лунає тривога – її група виїжджає на встановлене місце, намагається збити ракету чи дрон.

Я не стріляла, але була у складі розрахунків, коли співслужбовці збивали дрони. Тривожно тільки коли одночасно і ракетна атака, і шахеди. Якщо летить безпілотник, то ти бачиш ціль, це простіше, вже йде адреналін. А коли ракета – це страшно,– розповідає Ольга.

Як живе родина Ольги під час війни

Чоловік Ольги також призвався в ППО, проте служить в іншому підрозділі. Бачаться вони рідко, інколи перетинаються випадково.

Багато хто і подумати не міг, що ми – чоловік і дружина. За Євгенія я переживаю більше, ніж за себе, - додає Ольга.

Донечці Ольги нещодавно виповнилося 10 років. Батьки зробили усе, аби не травмувати Аріну війною. Подружжя займалося волонтерством з самого початку повномасштабного вторгнення, тож дитина звикла до того, що батьків часто немає вдома.

Одного разу вона побачила мою військову форму. Я сказала: "Доню, я їжджу допомагати військовим, а в цивільному одязі там не можна бути, треба переодягатися". А потім вона стала питати, чому я так багато працюю, чому не буваю вдома. Я відповіла:"Зараз війна, не можу", - каже Ольга.

Аріна дуже боялася, що тата заберуть на війну, згадує Ольга. Але батьки пояснили мʼяко: спочатку мама пішла допомагати, а потім – батько.

Стресу у дитини не було. Нікого не забрали, ми самі пішли. Зараз вона хоче одного: щоб скоріше усе закінчилося, – каже Ольга.

Нині Аріну здебільшого доглядають бабусі. Забирає до себе дівчинку і старший брат – він дорослий, має уже власну родину.

Завдання сипляться, а людей не вистачає

Коли скидаєш бронік та треба сідати за паперову роботу – це фізично складно. Хронічні недосипи, знову ж таки. Мені 48 років, спина нагадує про себе болями, - зізнається жінка.

Та понад усе Ользі важко не бачити доньку. Коли у мами відпустка, дівчинка просить її залишитися вдома. Мати повертається на службу, утім, турбуватися за дитину не перестає. Вони щодня зідзвонюються, Ольга пише малій, аби та не забула поїсти чи лягти вчасно спати.

Я звикла до держслужби, дресована на державу працювати. Хоча, коли завдання сипляться, а людей не вистачає – нелегко. У нас так багато добових нарядів, що ти думаєш тільки, як поспати, покупатися, випрати речі. Коли лунали вибухи, мозок був настільки стомлений, що я думала: це комунальні служби кидають сміттєві баки, – розповідає Ольга.

Мрії Сонечка ППО

Про себе Ольга каже, що вона суцільний позитив. Цим і заряджає співслужбовців. За півтора року служби у неї жодного дня не опускалися руки:

Я вірю: все, що я роблю, змушує служби рухатися. Та й в інших вигорання я не помічала. Мені кажуть: "Ви – наше сонечко". Питають, як це у мене виходить посміхатися, всім бажати гарного дня? - розповідає військова.

Понад усе Ольга нині мріє про захист неба, глобально – про мир. Вона уже точно знає, чим займатиметься після перемоги:

Повернуся до свого життя, яке було до війни. До тихого і спокійного: діти, дім, дача. Але не нудьгуватиму. Я завжди була і буду генераторкою ідей, - додае Ольга.

Нагадаємо, раніше ми писали, що у Дніпрі почали демонтувати зруйновану ворожою ракетою частину багатоповерхівки на Перемозі.