Очима бійця. Батько та син з Дніпра - відверто про війну та родинні стосунки на фронті
Всі поки живі та неушкоджені в очікуванні свого першого бою. Вони ще не знають, що станеться вже за кілька годин. Для одного з них перший бой стане останнім. Інший - буде більше доби повзти до своїх з оточення, а навколо будуть рватися міни й боєць кілька разів загляне в очі смерті. Ще один - повернеться з бою майже божевільним. Мова про фото, на якому зображені бійці тероборони Дніпра - побратими дніпрян Павла та Іллі Федосових, батька та сина, які півтора роки пліч о пліч боронять Україну. Цю історію розповідає Дніпровська панорама.
Фото з виставки. Автор: Ілля Федосов
Подарунок від сина
8 липня у день народження Павла Федосова його син відкрив у Дніпрі виставку світлин, які він робив на фронті протягом війни, "WAR: Моя війна у фото". Це 48 миттєвостей з фронту очима бійця.
Це все в купі – пройдений на війні шлях у півтора роки. Це небагато часу, але це велика кількість подій. Я за все своє життя стільки не пережив, скільки за цей рік, - каже Ілля.
Фото з виставки. Автор: Ілля Федосов
Рили окопи до пари з рук
Ілля – творча людина, зовсім не військового складу. Захоплювався танцями та фото. Але 24 лютого 2022 року він з самого зранку пішов до військомату разом із своїм батьком.
Павло та Ілля Федосови на виставці. Фото: Дніпровська панорама
Батько та син понад 20 років тому. Фото з архіву родини Федосових
Мене вважали навіть непридатним до служби. Але свій вибір я зробив не 24 лютого, а ще за півтора місяця до цього, бачивши передумови війни. Такий час був, коли ти розумієш, якщо ти сьогодні не підеш, то завтра можеш стати частиною іншої країни. А нам так не треба, - розповідає Ілля.
Для нього суворі військові будні розпочались вже на третій день війни – з будови фортифікаційних споруд.
Було холодно та голодно. І якщо їжі у нас незабаром стало дуже багато, завдяки місцевим жителям, то з холодом нічого не можна було зробити, - згадує Ілля.
Саме у цей важкий час з’явилася перша світлина, з якої й народилася ідея ловити цікаві моменти військового побуту та емоції наших захисників.
Фото з виставки. Автор: Ілля Федосов
На цьому фото зображені руки Павла Федосова, від яких йшла пара після багатогодинного риття окопів на морозі.
Це був 2-3 день війни й ми облаштовували позиції під Синельниковим на трасі й треба було багато копати. Було страшено холодно, випав крижаний дощ, й у нас взагалі нічого не було. Була одна буржуйка, ми грілися й тоді від моїх рук пішла пара. Ми помітили це, здивувалися й Ілля сфотографував, - згадує Павло.
Овсій та Ghost (привид)
На війні Павло обрав собі позивний Овсій, а любитель комп’ютерних ігор Ілля – Ghost (привид).
Син та батько на фронті. Фото з архіву родини Федосових
Ці півтора роки – найважчі у житті Павла, адже воювати пліч о пліч з сином – справжнє випробування. Ілля назавжди запам’ятав очі батька після того, як для них вперше пролунала команда "До бою".
Я тоді все зрозумів. Йому було дуже важко. На війні всі бояться. А він боявся ще й за мене, - каже Ілля про батька.
Павло мог би зупинити Іллю ще під військоматом у Дніпрі, але вважав, що це не правильно, не по-чоловічому. А усвідомлення того, наскільки це буде важко й навіть страшно, до Павла прийшло, вже коли вони опинилися у зоні бойових дій.
Метрів 50 від нас йдуть приходи. Було страшно. Усвідомлення прийшло, коли наші почали виходити з оточення. Приповзали бійці з безумними очима після боїв, поранені, когось приносили без рук, без ніг. Бачиш загиблих побратимів. Ми розуміли, що у будь-який момент з нами може статися те ж саме. У ці хвилини я думав про всю свою родину. Та людина, яка загинула, вона вже не відчуває емоцій, а живі - страждають. Усі думки лише про те, що буде з дружиною, донькою, бабусею, - зізнається Павло.
Він вважає, що війна – це всесвітня закономірність. Так розвивається історія й через це нам усім треба пройти.
Ми захищаємо свою землю й ми вже досягли такого рівня, що перемогти нас неможливо, - каже Павло.
Нещодавно Павло Федосов за виконання бойових завдань отримав "Сталевий хрест" Головнокомандувача ЗСУ.
Нагорода Павла Федосова. Фото: Дніпровська панорама
Серце батька
Окрім Павла та Іллі Федосових у їхньому підрозділі були ще два таких тандеми – батько та син Ігор та Ілля Фролов, а також батько та син Богдан та Андрій Гонзур.
Фролов-старший загинув у першому ж бою. А Гонзур-молодший - отримав поранення.
Павло зізнається – кожного дня молився за сина.
Розумієш, що це війна – назад ходу немає. Переживаєш за сина постійно. Важко про щось інше думати, коли Ілля йде на чергування чи на вихід якийсь. Почуття важке виникає, - ділиться Павло.
У час очікування сина з завдання батько відволікає свої думки тим, що робить якомога більше справ.
Розумієш, що нічого змінити не можна, але все одне намагаєшся якісь "мінімалки" включати. Хоча б пересунути якесь чергування сина. Батьківський момент завжди присутній. Ми не можемо перестати дбати про своїх дітей навіть на війні, - додає Павло.
Павло та Ілля Федосови на фронті. Фото з архіву родини Федосових
Фото з виставки. Автор: Ілля Федосов
Нагадаємо, раніше ми писали, що бійці тероборони Дніпра показали, як окупанти втекли з поля бою, кинувши свого піхотинця.
