Примара дами в синьому: містична історія кінотеатру «Червоногвардієць» у Дніпрі

Нещодавно в Дніпрі зникла вивіска “Червоногвардієць” з однойменного кінотеатру нашого міста. Хоча це місце давно вже переобладнали і дедалі менше деталей нагадує про його минуле, від деяких історій кінотеатру досі стає ніяково. Про це пише "Дніпровська панорама".

Двохзальний кінотеатр прем'єрного показу «Червоногвардієць» було відкрито у січні 1957 року. На відміну від інших кінотеатрів міста, Червоногвардієць має особливу архітектуру та інтер'єр, який і зараз вражає людей. Проте вже й не згадати, коли тут востаннє показували кіно.

Однак наприкінці минулого століття, коли у кінотеатрі ще працювали два зали, тут сталося щось містичне. Червона зала обросла поганою славою і чутками, що часом тут з'являються привиди. За старими вигадками, коли він наполовину порожній, туди любить навідуватись "жінка в синьому". Ця дамочка носила старомодний фетровий капелюх з густою вуаллю, який у здоровому глузді ніхто б і не одягнув, і яскраво-синє пальто до п'ят.

Вона підсідала до самотнього глядача і починала розпитувати його про фільм, що йшов на екрані. Потім передбачала йому таке ж лихо, як і у героя кінострічки. Хоча далеко не всі раніше вірили в цю історію, комусь здавалося, що це та жінка, яка померла під час кіносеансу 1965-го року. Цю байку можна було б вважати не більш як місцевою страшилкою, якби не одне але. За заміткою журналістки Любові Романчук, яка сама зустрілася з дамою в синьому, вона особисто бачила невпокійний дух у роковому залі.

Жінка до останнього не вірила дивним чуткам, але все змінив один випадок 1995-го року:

"Якось, повертаючись з одного з репортажів, я зайшла на фільм, що мене привернув. І в напівпорожньому залі, сівши в крісло вільного ряду, так захопилася сюжетом, що не відразу помітила, як у сусідньому кріслі з'явилася жінка. А коли нарешті звернула на її спокійно фільм дивитися вже не могла.Крісло під жінкою скрипіло через її безперервне ерзання, і я подумала з роздратуванням: "Вільних місць купа - так треба ж підсісти до мене." Неприємне відчуття доповнював нудотний запах, що виходив від несподіваної сусідки Плюнувши на всі форми пристойності, я вже хотіла демонстративно пересісти на інший ряд, коли жінка, скориставшись звуковою паузою, прошепотіла: - Дивіться, дивіться, адже це ваш останній сеанс. У цьому кінотеатрі. І, не дочекавшись закінчення картини, вийшла.

Почасти так все і виявилося. Кінотеатр закрили через півтора місяці на ремонт, і звісно фільмів там уже не показували. автору цих рядків нічого не загрожувало. Сама ж авторка ніяк не постраждала, за винятком невеликого переляку.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, як раніше виглядала старовинна церква у Дніпрі.