«У Дніпра фантомний біль закритого міста», - Оксана Забужко

На сцені вона не схотіла стояти. Дратував контраст висоти із залом. Зіскочила. Підкреслила, що приємніше спілкуватися з глядачем очі в очі. Був запланований формат спілкування – діалог, але діалогу не вийшло. Пані Оксана так багато хотіла розповісти, що відповідаючи на одне питання, переходила до інших тем. Але це і є кайф - слухати її. У хорошому сенсі часові межі не для неї. 

Книга «І знов я влізаю в танк…» була презентована на Львівському форумі видавців. До неї увійшли статті, есе, інтерв’ю та спогади, написані й опубліковані в 2012-2016 роках, а назва - це рядок з її вірша «Диптих 2008 року». Саме тоді письменниця вперше побачила війну в її «утробній» інформаційно-віртуальній формі. Цю війну для нас вирощували в російських «політтехнологічних казанах» та поступово годували нас цим лайном.
«Ця книжка різниться від інших і для мене також. Вона форсована, спровокована тим часом, в якому ми живемо. Спровокована ситуацією в яку потрапляє письменник у час інформаційної війни», - підкреслила Оксана Забужко під час презентації книги у Дніпрі. Ми не будемо розбирати кожну сторінку книги. Своє враження висловите після прочитання. Пропонуємо добірку тез та меседжів, які журналісти «Дніпропетровської панорами» змогли вихопити із шаленого потоку інформації від сучасного класика української літератури.

Про Дніпро
«Я не могла оминути щойно перейменований Дніпро з презентацією. Хоча оголошення в потягу «Інтерсіті» і на вокзалі ще Дніпропетровськ. Це справа часу. В Києві жартуючи і кажуть: «Дніпро без Петровська».

«У Дніпра травма закритого міста. Це як фантомний біль. Можливо ви з середини це не відчуваєте, але такі речі самі собою не минають. Наприклад, у вас існує проблема знайти англомовного гіда по місту. Звичайно, є аматори, бо все тримається на ентузіастах. Вони покажуть площі, а скіфських баб – ні. А їх більше ніде в світі не побачиш і вдруге заради цього не приїдеш. Це все одно, що бути в Єгипті і не бачити піраміди».

«Моя видавниця телефонувала мені і питала, що у вас там робиться. Якийсь «дикий захід»! (теракт у Дніпрі). Чому це відбулося? І взагалі звідки раптом «взявся» в Україні теракт у 2012 році? Ніколи в житті в нашій країні такого не було! А в Європі кожного дня по всіх основних каналах показували сюжети. Сім разів на день. Всі мої закордонні знайомі питали, навіщо нам це знати. Європейцям показували, що країна, в якій є теракти – її катують. А отже є опозиція. Значить, диктатура. Значить, бракує фашистських молодчиків, які будуть убивати іноземців. Бойкот і не їхати в Україну на Євро-2012. Світ готували до війни в Україні».

Про Україну й війну
«Україна не була готова до війни. Тільки коли події перейшли в гарячу фазу, коли пролилася кров. Почалося поступове опритомнення нації».

«Я дивлюся на молодше покоління, студентів. І бачу, що до них дійшло, що треба було читати інші книжки. Зараз почалась перестановка меблів в голові».

«…О роде суєтний, проклятий, коли ти видохнеш? Коли. Ми діждемося Вашингтона. З новим і праведним законом? А діждемось таки колись. (Т. Г. Шевченко «Юродивий»). Тільки зараз розуміємо, про що писав класик. Зараз пізнаємо ті самі почуття».

«У Сталіна не було телевізора. У Гітлера не було Інтернету. Не було ефекту Фейсбуку. Отримали певну кількість лайків - і ви залипаєте мимоволі. Так зване підсідання на інформаційну голку. Таким чином ви самі у себе крадете свої інтелектуальні ресурси і час. У цьому полягає зброя масового знищення мізків. Епоха розбомблених міст скінчилась».

«Люди, котрі називають себе політтехнологами, за інших обставин могли б стати письменниками.
Вони як впалі янголи, котрі зрадили своїй природі».

«Письменники бачать світ тестами й сюжетами».

«Пам’ятаєте історію Андерсена («Снігова королева»), в якій троль створив дзеркало, крізь яке люди бачили світ викривленим. Коли розбивається те дзеркало, і його шматочки потрапляють в око людині. Геніально! Це метафора сучасної інформаційної війни. Навіть те слово, троль, використовують в армії ботів».

«Мені в 2008 році було зрозуміло, що після Грузії ми наступні. Поїзд війни запущений. Україні готують долю Польщі 1939 року».

«Під Євро-2012 (футбольний чемпіонат) ми стали полем надпотужної інформаційної атаки проти України. Про те, що нібито в Україні зріє фашизм, ксенофобія, антисемітизм. Таке собі східноєвропейське Сомалі. Все це зібрано в одне ціле. Все це хлинуло на європейського обивателя Ніагарою. Одним словом, відбувалося «опускалово» України по всьому Західному фронту».

«Ми вистояли, незважаючи на те, що з нашими українськими мізками робили 15 років. Значить, щось є в людині. Живе».

Захід було організовано Культурно-освітнім простором LABS (простір Юридичної компанії "Праве Діло") за сприяння видавництва "Комора".
t2g_g94kafm