Все залежить від бажання: що робить вчителів Дніпра цікавими та натхненними
У першу неділю жовтня в Україні відзначають День вчителя. Сьогодні ця професія, на жаль, не відноситься до престижних. Навпаки – з багатьох предметів вчителів у Дніпрі не вистачає. А бажаючих вступити на спеціальності, що пов’язані з середньої освітою, з кожним роком все менше, повідомляє Дніпровська панорама з посиланням на "Наше місто". І це недивно: виклики, що випадають на долю українських вчителів, все збільшуються, чого не скажеш про їхні зарплати.
На щастя, в нас є педагоги, які продовжують працювати у школах не тому що не мають іншого вибору. А за покликом своїх сердець та через невпинне бажання самовдосконалення. Діти обожнюють їхні уроки та дуже часто завдяки їм обирають свій подальший шлях у житті. Саме такі вчителі працюють у Дніпровському ліцеї № 148 «Планета щастя». Тут кожен педагог – це яскрава особистість, яка прагне, щоб його учні були теж такими.
Хімія не страшна, а цікава
Ольга Рогожнікова шість разів брала участь у конкурсі «Вчитель року», при цьому тричі була переможницею у Дніпропетровській області. Ольга Володимирівна змагалась зі своїми колегами одразу з двох предметів.
У 2015 та 2020 роках це була хімія, -- згадує Ольга Рогожнікова. -- А 2022-го на всеукраїнському рівні посіла друге місце як вчителька біології. Не секрет, що пропозиція щодо участі у конкурсах у багатьох освітян викликає обурення. Мовляв, і так навантаження велике, а тут ще й це. Для мене участь у будь-якому конкурсі пов’язана з можливістю зануритись в атмосферу однодумців, які хочуть вчитись протягом усього життя. А також -- це можливість знайти тих, до кого потім можна звернутись за порадою. Бо знати все неможливо, а хочеться.
Педагогиня впевнена, що коли вона бере участь у конкурсах, від цього виграють, передусім, її учні. У школі Ольга Володимирівна працює 28 років, вона щиро закохана у свою роботу. Вчителька запевняє, що її учні знають: хімія та біологія – то святі науки. На жаль, для багатьох з нас після школи залишились не дуже приємні спогади саме про хімію. Бо страшно та незрозуміло. Але насправді хімія може бути дуже цікавою та наповненою магічними експериментами.
На четвертий поверх, де розташований кабінет хімії, я лечу мов на крилах, -- посміхається Ольга Рогожнікова. – У «Планеті щастя» я працюю з 2017 року. До цього 15 років була вчителькою в іншому навчальному закладі, у спальному районі Дніпра. А ще раніше 4 роки працювала на своїй малій батьківщині – на Луганщині. Мої учні всюди проводили експерименти. Тож це залежить не стільки від матеріальної бази закладу, скільки від бажання вчителя.
Лабораторні роботи Ольга Володимирівна знімає на відео, учні вчать її користуватись Інстаграмом та викладати туди матеріали. Наприклад, нещодавно вони разом досліджували органічні сполуки гліцеролу та глюкози. Вони коштують недорого – так само як «Крот», який теж потрібний для цього експерименту, та мідний купорос. А виходить дуже цікаво, тож діти самі купують реактиви і з задоволенням працюють з ними.
Критичне мислення важливе для дітлахів
В Ольги Буц цього року випускний клас -- четвертий. Нещодавно вона нарешті зустрілась зі своїми учнями офлайн. До речі, майже всі вони від початку війни й досі залишаються вдома, у Дніпрі.
Звісно, дистанційне навчання для молодших класів – це непросте випробування, -- зазначає Ольга Олександрівна. -- Але налагодити його ми були змушені ще під час пандемії ковіду. Тож коли почалась велика війна, мої учні вже були загартовані. Третьокласники дуже чітко виконували всі завдання, а батьки були вдячні мені за те, що їм не треба займатись з дітьми після роботи.
У школі Ольга Буц працює десятий рік. Робота з учнями молодших класів має свої особливості, але вчителька ні за що не поміняла б її на викладання у старших класах. Бо їй подобається впроваджувати нові методики саме з малюками. Багато уваги вона приділяє розвитку у школярів критичного мислення, використовує ігрові та інтерактивні методи.
Мої учні дуже люблять робити проєкти, -- з гордістю розповідає Ольга Олександрівна. – Наприклад, до Дня моря або до Дня науковця. Діти розподіляються на групи, кожна з яких отримує своє завдання. Хтось виконує роль фотографа, хтось відеографа, а дехто дослідника. Разом учасники групи шукають інформацію, а потім один представник її презентує. Ми не зраджували цьому формату навіть тоді, коли навчались дистанційно. Все рівно я давала дітям завдання, які були їм цікаві. На кшталт виростити зернинки, зробити підставку під олівці. Таким чином школярі набувають життєвого досвіду, а також вміння знайти інформацію в інтернеті або бібліотеці.
Коли навчаєш учнів молодших класів, неможливо не використовувати елементи гри. Саме так робить Ольга Буц. Зараз, коли діти нарешті повернулись до класів, вона часто залучає їх до обміну місцями. Вона сідає за парту, а хтось зі школярів – за її стіл. Дітям це дуже подобається.
Ігри та спілкування замість гаджетів
Від початку повномасштабного вторгнення рф і досі Світлана Василевська бачить своїх вихованців тільки через екран. Вона є вихователькою дошкільного комплексу «Планета щастя», тож разом з колегами мужньо протистоїть викликам воєнного часу.
Багато хто з батьків не розуміли, як дитячий садочок може працювати онлайн, -- розповідає Світлана Іванівна. – Але спілкуючись з тими дітьми, які залишались з нами, ми не стільки навчали їх, скільки грались з ними. Даю малюкам багато рухливих завдань, які треба виконати не біля комп’ютера.
Через ті випробування, які випали на долю мешканців нашої країни, вихователька має щодня бути готовою до дитячих емоційних гойдалок. Та ще дуже великий вплив мають гаджети, що нас оточують. Тож найкращий вихід – якомога більше займати маленьку дитину. Цікавою грою, розвиваючими завданнями, відвертим спілкуванням. Тоді у малюків не буде суму за батьками або бажання зробити шкоду.
Зараз зацікавити дітей дуже складно, -- зізнається Світлана Василевська. – Тож ми, вихователі, маємо йти на різні експерименти для досягнення результату. Я завжди з задоволенням роблю це і дуже чекаю на моїх улюблених вихованців. Сподіваюсь, найближчими днями ми нарешті повернемось до очних ігор та занять.
Закохує учнів у біологію
Коли дев’ять років тому Надія Пахарчук прийшла працювати вчителем біології та хімії до «Планети щастя», побачила, що діти тут оточені сучасними гаджетами. З кожним роком вони вдосконалюються. Тож стало зрозуміло, що використовувати їх можна й треба не тільки заради ігор. Таким чином з’явились новітні методики, завдяки яким уроки ставали захоплюючими.
Я дуже вдячна директору нашої школи Наталії Володимирівні Мітіковій за підтримку моїх ініціатив, -- зазначає Надія Василівна. – Завдяки цьому маю сучасну лабораторію. Я намагаюсь впроваджувати нові цікаві підходи до навчання. Наприклад, створюю квест-кімнати чи роблю онлайн-пазли. Я обожнюю біологію. Впевнена, що любов до неї мені вдається передати й дітям. Бо кожного року тих, хто після нашої школи вступає на медичні або біохімічні спеціальності, стає все більше. «Планета щастя» дає вчителям крила. У всіх вчителів дуже тепле родинне ставлення до дітей та до освіти, яку ми їм надаємо.
Надія Пахарчук намагається викладати біологію таким чином, щоб її учні змогли використовувати отримані знання у подальшому житті. До прикладу, у напрямку здорового харчування. Вчителька має власний навчальний блог зі 180 тисячами підписників. Завдяки цьому блогу Надія Василівна стала призером конкурсу для вчителів. За чотири роки блог перетворився на цілу систему, яка дає можливість вивчати біологію з будь-якої точки світу.
Під час війни такі предмети як біологія та хімія набули особливого значення, -- впевнена Надія Пахарчук. – Тому що нам потрібно багато лікарів, реабілітологів, психологів. Я всім своїм учням бажаю гарного шляху, але нерівного. Вони мають пройти через випробування та вдосконалюватись.
Фото Валерія Кравченко
Також раніше ми писали Готуємось до можливого блекауту в Дніпрі: де та як купити дрова (фото, відео)
