Як допомогти наблизити Перемогу, якщо немає грошей: варіанти волонтерства у Дніпрі під час війни

Починати ранок з донатів, а не з кави, віддавати частину зарплатні на потреби воїнів, без краплини сумніву брати участь у зборах на дрони – так живуть українці зараз. Адже знають, що подолати ворога можна тільки разом. Але, на жаль, бувають ситуації, коли можливості донатити навіть маленькі гроші на потреби ЗСУ немає. Пенсіонери, переселенці, школярі та студенти – всі вони хотіли б допомогти, але як? Журналісти видання "Наше місто"  із цим питанням звернулися до волонтерів Дніпра. Дехто з них вже давно допомагає армії та цивільним, хтось почув у собі поклик після початку повномасштабного вторгнення. Але кожен вкладає душу в те, що робить, і знає напевно, чим можна допомогти, якщо дуже хочеться, але грошей немає. Про це повідомляє "Дніпровська панорама".

Кожну професію можна застосувати для допомоги

Нікіта Тарін - це приклад волонтера, який робить багато, швидко та якісно. Він закриває дуже важкі запити та може знайти майже будь-що. Дуже важливою підтримкою він називає інформаційну.

Ми кожного дня спілкуємося в Інтернеті, щось розповідаємо в соціальних мережах та месенджерах. Поширення інформації, висвітлення подій і злочинів росії – це дуже важливо, адже це викликає реакцію суспільства і спонукає Захід діяти рішуче.

1

"Інші варіанти допомоги залежать від навичок, - каже Нікіта. - Один мій друг безкоштовно ремонтує машини для ЗСУ, інший займається ремонтом планшетів, ноутбуків для військових. Зараз такі часи, що кожну професію можна застосувати для допомоги ЗСУ, будь ти чоботар чи системний адміністратор. Моя мама зі своїми однокласниками щотижня збираються в школі, щоб готувати там консерви для ЗСУ. Фінансують це люди, які зараз знаходяться за кордоном, від мами та її подруг – тільки приготування".   

Майстер-класи та безкоштовні зайняття з дітьми

Галина Полянська - волонтер ще з 2014 року. Її знають та поважають військові. Після початку повномасштабного вторгнення вона та жителі її мікрорайону активно допомагали переселенцям із найбільш гарячих точок України. Містяни приносили до пункту допомоги все – від посуду до диванів, самостійно ремонтували та віддавали техніку.

Галина каже, що з самого початку у пункті допомоги організували майстер-класи для дітей переселенців та волонтерів.

2

"Ми ліпили, малювали, плели браслети та передавали їх для ЗСУ, -- каже Галина. -- Ходили по канатах, натягнутих між деревами, ловили рибу та відвідували театри. Одна п’ятнадцятирічна дівчина допомагала підтягувати дітей з різних предметів, адже в багатьох були пробіли в знаннях".

За словами Галини, саме безкоштовних занять з дітьми дуже не вистачає зараз. Вчителі, вихователі дитячих садочків чи просто активні жителі Дніпра, яким подобається робити щось руками і вони знають, як зацікавити дітей -- це безцінні люди, які можуть допомогти.

Ще одна категорія – психологи та їхня допомога. Адже сім’ї переселенців пережили дуже багато горя та страху. Психологічна підтримка таким людям просто життєво необхідна.  

Потрібні руки, щоб плести сітки

Окопні свічки, маскувальні сітки - все це постійно потрібно на передовій. 

"До нас звернулися з проханням військові, і ми з переселенцями та жителями масиву почали виготовляти окопні свічки, -- каже Галина Полянська. – Нам дуже допомагали діти. Окрім свічок, вони робили багато оберегів для ЗСУ, ми передавали їх воїнам та виставляли на ярмарок. Усі кошти йшли на потреби військових".

3

Кілька місяців тому волонтери почали плести маскувальні сітки. Щоб здешевити процес, купляли нитки та плели основи самотужки.

"На сітки знов-таки давали гроші жителі масиву, -- розповідає волонтерка. -- Спочатку ми плели флажкові сітки – вони важкі та виготовляються довго. А потім почали плести з агроволокна. Такі сітки виготовляти легше та швидше, та й хлопцям вони дуже подобаються. Агроволокно ми купуємо за донати та за гроші, які заробляють діточки на ярмарку. Замовлень на сітки дуже багато, адже це – захист наших воїнів. Дуже потрібні помічники, які б плели сітки – рук в цій справі багато не буває".

Галина каже: дуже важливо розуміти, що війна не скінчилася, а побороти сильного ворога можна тільки разом. Кожен, хто приходить у пункт допомоги, стає частиною родини і розуміє важливість єднання.

Потрібна кров та мінімальне вміння шити

Мама двох дітей та дуже активна волонтерка Марина Тонконог закриває різні потреби військових - від смаколиків до серйозного технічного обладнання. Вона шиє, збирає, наповнює, купує, розвозить – все заради наближення Перемоги.

"Найперше, чим можна допомогти, якщо навіть немає грошей, - це здати кров, - каже Марина. – Саме так я почала допомагати. Це нічого не коштує (донорів ще й годують), а користі дуже багато – своєю кров’ю можна врятувати життя військовому. Я здаю кров кожні 60 днів, зі мною все гаразд".

4

Марина розповідає, що раніше волонтери залюбки брали домашню їжу, але зараз – тільки в заводському пакуванні, тому варіант з пиріжками та кексами для хлопців вже не актуальний.

"Зараз військовим та в регіони, які постраждали від підриву Каховської ГЕС, дуже потрібна вода, - каже волонтерка. – Можна у себе в під’їзді зробити збір пластикових пляшок та передати їх волонтерам, які возять воду. Я теж збираю пляшки, наповнюю їх водою і везу. Знаю дівчат, які поставили у під’їздах коробки для залізних баночок, макулатури та іншого. Так з’являється матеріал для переробки на потреби ЗСУ. Крім того, ці речі можна здати та отримати кошти для військових".

Дуже потрібен одяг для хлопців, які зараз перебувають у лікарнях: чисті футболки, шорти та штани, шкарпетки.

"Можна шити для лікарень - дуже потрібен адаптивний одяг на мотузках, який легко одягати та знімати, - каже Марина. – Тканину для таких потреб знаходять волонтери. Взимку я шукала жінок, яким можна було дати вовну, а вони плели теплі шкарпетки, які дуже потрібні на фронті".

Дуже важлива, за словами Марини, інформаційна допомога. Якщо одна людина не може задонатити, інша, яка може, дізнається про збір із репосту -- і зможе допомогти фінансово.

5

"Ми у такий спосіб закривали багато потреб - від шкарпеток до прицілів, - розповідає вона. - Мене питають про смаколики, я відразу публікую запит в соцмережі. Хтось дає гроші, хтось купує якісь солодощі. Наприклад, кожен придбає по п’ять батончиків - і ми вже можемо пригостити багатьох військових. Вони ж їдять їжу тільки з пакетів, а іноді не їдять зовсім - днів по п’ять. То батончик, який у військового з собою у рюкзаку, може врятувати йому життя. Та ж сама історія з водою. Якщо кожен, хто побачив мій допис, купить п’ять літрів води за 35 гривень, то це вже буде велика добра справа".    

Про котиків треба розповідати

Волонтерка Юлія Копилова після початку повномасштабного вторгнення почала багато уваги приділяти тваринам. Спочатку дівчина годувала безхатніх котиків та собак, але коли люди почали масово покидати домівки і залишати своїх улюбленців, вона забирала їх до себе.

"Це був великий ризик, тому що у мене нема свого дому, - каже Юлія. - Усіх тварин приносила до орендованого будинку, через це нас попросили виїхати та шукати нове житло. За півроку я змінила три будинки. Здавалося, що все добре і ми знайшли постійне житло, в якому я повністю зробила умови для котів, купила багато лежаків, переносок і всього необхідного приладдя для тварин. Але в березні цей будинок постраждав від російської ракетної атаки".

6

Дівчині та її донечці знову довелося міняти будинок. Але Юля змогла врятувати з будинку усіх тварин – це найголовніше. Волонтерка каже, що зараз допомога покинутим тваринам вкрай необхідна, але це дуже складно.

"Просто уваги і любові не вистачить, - розповідає Юлія. - За тиждень тільки на їжу тваринам потрібно від п’яти тисяч гривень, борги в лікарнях вже перейшли межу у 30000 гривень. Гуманітарну допомогу за весь час повномасштабної війни я отримала всього два рази. Я не можу годувати тварин будь-чим, майже всім котам потрібні спеціальний корм, ліки і постійний догляд".

Юлія каже, що допомогти в такій ситуації можна: взявши собі котенятко, розголосом у соціальних мережах та просто розповідаючи знайомим про потреби тварин.

Наразі для котиків потрібен корм Royal Canin GASTRO, Royal Canin для кошенят, Purina Pro Plan FortiFlora, Optimeal для стерилізованих, Brit, ‎Hill's для стерилізованих.

Гердани та силянки для перемоги

Насті Тоцькій всього 15 років - це та сама дівчинка, яка організувала зайняття з діточками у пункті допомоги переселенцям.

7

Вона також організовує та проводить кожного місяця ярмарок хендмейду, гроші з якого йдуть на потреби ЗСУ. Усі охочі можуть взяти в ньому участь – можна принести щось на продаж чи допомогти продавати. За весь час діти передали на благодійність близько 25 тисяч гривень.

"Ми робимо дуже багато чого: я малюю картини маслом та акрилом, розмальовую шопери, які шиє інша дівчина, роблю патріотичні брошки із бусин у формі мапи України та серденька у національних кольорах, - розповідає Настя. - Мої друзі роблять браслети та брелоки з паракорду, такі браслети навіть можуть врятувати життя людині, бо їх можна досить швидко розпустити та використати за потреби. Дівчата виготовляють браслети та брелоки з бісеру та бусин, віночки, прикраси з полімерної глини, патріотичні прянички та кекси. Розмальовуємо відпрацьовані гільзи та тубуси, які привозять військові в пункт Галини Полянської. Із найцікавішого, що я роблю зараз - це гердани та силянки - прикраси з бісеру, які потрібно популяризувати, бо це саме українські прикраси, вони дуже гарні".   

8

Робимо оберіг для військового   

Така маленька, зроблена з любов’ю лялечка може стати справжнім натхненням для нашого воїна. Такі обереги можна зробити для ярмарку, всі кошти з продажів діти віддають на потреби ЗСУ.

Дя цього знадобиться:

  • Шматочок жовтої тканини 14х14 см,
  • Шматочок блакитної тканини 10х10 см,
  • Синтепон чи вата,
  • Нитки жовтого чи блакитного кольору.

9

  1. У жовту тканину кладемо синтепон чи вату. Складаємо на кут.
  2. Формуємо голівку лялечки та закріплюємо ниткою.
  3. Трішки нижче робимо таке саме кріплення. Це буде тіло лялечки.
  4. З тканини 10х10 робимо крильця, збираючи з куточка до куточка гармошкою.
  5. Крильця прив’язуємо до лялечки хрест-навхрест та робимо вузлик, щоб не розв’язалася.

10