Як у Дніпрі живуть чотирилапі співробітники історичного музею імені Яворницького (відео)
Нещодавно в історичному музеї імені Яворницького з’явився новий маленький співробітник. До команди науковців доєднався пес, якому дали ім’я Рудольф. Він – вже другий чотирилапий, який на постійній основі живе у закладі культури. Ми побували в музеї та дізналися про повсякденне життя Рудольфа та його старшої товаришки Найди. Подробиці - в ексклюзивному відео "Дніпровської панорами".
Зараз песики живуть на задньому дворі музею. Їх сюди привів співробітник закладу культури.
У них спільна доля - і Найду, і пізніше Рудольфа привів наш колега - співробітник господарчої частини музею Сергій Миколайович. З великим серцем людина, він уже багатьох і врятував з вулиці собачок, вони проживають в нього вдома. Я так розумію, що Рудольф спершу помандрував до нього додому, а потім він не ужився з тими , напевно, собачками, які там у нього мешкають, тому він прийшов до нас, до музею, - пояснює завідувачка відділу Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького Тетяна Кудрицька.
Із заднього двору песиків випускають, але недалеко. Найда непогано обізнана із музейними реаліями. А от Рудольф далі ніж виставка кам’яної пластики під відкритим небом намагається не бігати.
Найда у нас вже давно, більше двох років, це точно. Як старша, вона ходить за територію, раніше вона бігала взагалі сама, зараз ми намагаємося не дуже відпускати, вона із співробітниками музею виходить за межі музею, входить в адміністративну будівлю. Іноді ми можемо зрозуміти, що це прийшла найда, коли цокіт її кігтів у двері, то це вона прийшла. Рудольф поки що виходить недалеко, от недавно ми прибирали біля кам'яної пластики, то він бігав, але знов таки, він далеко не заходить, він розуміє. Найда - така господиня, яка може собі дозволити пробігтися і за неї не так хвилюєся, тому що вона знає куди бігти.
Також Тетяна Кудрицька розповідає про повсякденний раціон песиків. У їжі вони невибагливі, але мають свої вподобання.
Найда у нас довше, тому про її раціон я знаю набагато більше. Їдять вони все. Багато чого приносять співробітники з дому. У найли смаколики, щоб її порадувати, це курячі шийки, які дуже розігріті у мікрохвильовці. Про смаки Рудольфа мені поки ще не відомо, я думаю, що вони в принципі будуть їсти собачий корм, ковбаску полюбляють. Вони дуже цікаві до того, що в тебе в сумці знаходиться, тому що вони звикли, що їх годують з чогось, з якоїсь тари, тому вони біжать і цікавляться.
Про повсякденне життя собачок жінка розповідає так:
Їх завдання просте: радувати нас, до відвідувачів вони можуть вийти, але знову ж таки, ми намагаємося не допускати таких контактів, тому що є різні люди, можуть боятися, але в принципі вони в нас дуже контактні, добрі і відкриті до спілкування, - каже Тетяна Кудрицька.
Наразі невідомо, чи залишиться Рудольф у музеї жити постійно, чи його прилаштують у інше місце. Утім, зараз він – маленький співробітник закладу культури.
Докладніше - в сюжеті:
Нагадаємо, раніше ми писали: Землю у вазонах можна не розпушувати: у Дніпрі білка вирішила зайнятися квітництвом (відео)
