Здійснила свою мрію. 23-річна дівчина з Бахмута працює водійкою тролейбуса у Дніпрі (Фото)
23-річна Валерія Пікуліна, незважаючи на свій молодий вік, вже працює водійкою тролейбуса. Ще до повномасштабної війни вона приїхала у Дніпро з Бахмута Донецької області, щоб навчатися на курсах водіїв електротранспорту. Війна не завадила дівчині здійснити свою мрію та статит водійкою тролейбуса у Дніпрі, який став для неї другою домівкою. Про це повідомляє "Дніпровська панорама" з посиланням на департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міськради.
В електротранспорт Валерія закохалася в рідному Бахмуті. Працювати в цій сфері почала в Києві, але саме в Дніпрі здійснилася її мрія стати водійкою тролейбуса. Валерія Пікуліна працює на 20-му маршруті.
Дівчині всього 23 роки, і це багатьох дивує, розповідає водійка:
"Пасажири, особливо чоловіки, кажуть: "Дівчина?! Молода, за кермом?". Всі очікують, що водій – це зрілий чоловік або жінка. Але ніяк не двадцятирічна дівчина".
Тісне знайомство Валерії з електротранспортом розпочалося ще 10 років тому у Бахмуті.
"Це сталося, коли була ще підлітком, вдома – у Бахмуті. Переходила дорогу перед тролейбусом, а цього не дозволяють правила дорожнього руху. І не дарма – я не помітила машину, вона мене збила. Тоді я познайомилася і стала товаришувати з водійкою тролейбуса, з нею їздила на фізпроцедури. Продовжила кататися і надалі, почала спілкуватися з кондукторами. Провела так майже все літо і зрозуміла, що хочу зв’язати своє життя з електротранспортом", – згадує дівчина.
Серед однолітків у дівчини було небагато друзів. "Своєю" вона відчула себе саме в компанії працівників електротранспорту. Коли Валерія підросла, намагалася влаштуватися кондуктором у Бахмуті, але її не прийняли. Влаштуватися вийшло в Києві.
У столиці Валерія спробувала себе не лише в ролі кондуктора: ще попрацювала контролером та диспетчером. Чекала, поки виповниться 21 рік, аби навчатися на водія. Коли розпочалася пандемія, дівчина повернулася до Бахмуту. Свою мрію вона не полишала, тож її направили на курси водіїв електротранспорту до Дніпра. Ще не встигла вона освоїтися на новому місці, як розпочалося повномасштабне вторгнення. Та це не завадило їй потрапити на навчання. Каже, через присутність досвіду було трохи легше, ніж іншим:
"Навчання давалося складно тим, хто не був у цій темі. Я ж була, багато чого вже знала, готувалася до цього з 13 років. Навіть допомагала хлопцям, морально готувала їх до роботи".
Перший раз Валерія самостійно сіла за кермо тролейбуса 23 листопада 2022 року у Дніпрі. Саме в цей день через масовану ракетну атаку в Україні стався перший блекаут.
"В’їжджаю в поворот, зникає напруга, і я думаю: "Що таке?". Навкруги все гасне, табло не працює, це для мене стало індикатором, що світла немає. Думаю: "Все, приїхали". Диспетчеру додзвонитися не можу, бо зв’язку немає. Тоді ми зупинилися о 3 годині дня, а увезли в депо нас о 12 ночі. Такий от перший робочий день", – розповідає дівчина. Далі через дефіцит у енергосистемі країні тривалий час електротранспорт не міг курсувати в звичайному режимі.
Та попри всі перепони дівчина все ж досягла мети, і вже більше 3-х місяців вона повноцінно працює за кермом тролейбуса. Дівчина свою роботу порівнює з хобі:
"Мені подобається, що не сиджу в чотирьох стінах. Офіс – це не для мене. Я люблю рух. А світанки та заходи сонця – це окреме кохання. Особливо, коли Новим мостом їдеш, бачиш, як місто прокидається. Також подобається спілкування з людьми. З колегами ми на одній хвилі. Що з молодими, що із старшими. Всі один одного розуміють".
У Дніпрі Валерія не тільки здійснила свою мрію, а й зустріла "трудову" родину. Колеги підтримували та допомагали освоїтися в новому місті. Також КП "Дніпровський електротранспорт" надало дівчині житло.
Рідний Бахмут дівчина згадує та сумує за ним. Не знає, чи зможе повернутися та попрацювати в місті, де зародилася її любов до професії. Дніпро ж став для неї другою домівкою, де вона живе, працює та набирається досвіду на омріяній роботі.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли історію про дівчину з Дніпра, яка наближає перемогу.
