Чотирилапий побратим. У Дніпрі вівчарка, що втратила на війні кращого друга, тепер охороняє маму Героя від кожного шереху
Він лежав у себе в кутку і не розумів, чому навколо так багато людей, але серед них немає найважливішого для нього – того, хто врятував йому життя і з ким він провів п'ять років пліч-о-пліч. Цю зворушливу історію розповідає Дніпровська панорама.
Восьмирічна вівчарка на прізвисько Сем, ветеран АТО, хотів їсти, але не міг - від стресу йому звело щелепи і не вдавалося проковтнути їжу. Пес розумів - сталося страшне. І був абсолютно правий. На фронті загинув його 28-річний господар Сашко і цього дня близькі та друзі проводжали його в останню путь. Пес не міг знати про це, але він відчував.
Любов з першого погляду
Олександр Суходольський народився на Полтавщині, але ще школярем разом із мамою переїхав спочатку до Павлограда, а потім до Дніпра. Одразу після школи він намагався вчитися на кухаря. Але швидко зрозумів, що це не та чоловіча робота, про яку він мріяв. У 20 років хлопець пішов служити до 25-ї Січеславської повітряно-десантної бригади, воював в АТО на Донбасі.
Східноєвропейську вівчарку Сема він знайшов серед зими в прифронтовій Авдіївці. Приречений на голодну смерть пес був залишений на ланцюгу у дворі кинутого господарями будинку. Він з'їв увесь сніг навколо себе і невідомо, скільки б ще протягнув, якби його не знайшли наші військові.
Як розповідав сам Олександр, це було кохання з першого погляду. З того часу вони з Семом були нерозлучні - чотири роки пес провів з господарем в АТО і ще рік цивільного життя - після того, як у Сашка закінчився армійський контракт.
У телефоні бійця – десятки його фото та відео із Семом. Зображення чотирилапого побратима – навіть на заставці його телефону. Сам Олександр говорив, що Сем – це його найкращий друг, навіть брат. Дивлячись на ці фото, здається, що собака посміхається та випромінює щастя від присутності господаря, а разом вони становлять нероздільний тандем.
Образа на кращого друга
24 лютого 2022 року, в день початку повномасштабної війни в Україні, Сашко з самого ранку пішов у військкомат, а надвечір був уже на шляху до військової частини. Сема на війну він не взяв – такого навантаження пес, якому вже понад вісім років, міг не витримати.
Вівчарці подібний розвиток подій, зважаючи на все, не сподобався. Коли у травні 2022-го Олександр із контузією потрапив до однієї з лікарень Дніпра, то насамперед попросив близьких привезти до нього Сема. І несподівано пес виявив характер – образився на господаря і вдав, що його не впізнав. Але незабаром пробачив, був знову щасливий і, мабуть, сподівався, що тепер уже точно все буде так, як раніше.
Але за три тижні Сашко знову пішов на фронт. І звідти вже не повернувся.
Утримав позицію ціною власного життя
Олександр Суходольський загинув у бою 23 червня 2022 року в селі Мазанівка Донецької області. Цього дня у нього було призначено захист диплома в одному з вишів Дніпра. Але замість студентської аудиторії хлопець був на передовій. До речі, в університеті вирішили зарахувати загиблому бійцю захист диплома. Пізніше його мамі, Наталці Суходольській, передали документ сина про вищу освіту.
З обставин загибелі бійця відомо, що командир взводу Олександр Суходольський відстояв позицію та врятував своїх хлопців ціною власного життя.
На їхню позицію напали несподівано якось... Сашко, природно, як найсміливіший і командир відділення і почав їх відбивати... У нього це вийшло, але коли ці тварюки вже відходили і ось це все трапилось, на превеликий жаль , - розповідав один із його товаришів по службі.
Життя без Сашка
Сем живе у Дніпрі з мамою свого господаря – Наталкою Суходольською, але, здається, як і раніше, чекає на свого Сашка. Мініатюрна жінка, яка втратила на війні єдиного сина, двічі на день ходить своїм районом з величезним собакою.
Якби не Сем, я не знаю, як би я це все пережила. Я його іноді Сашком називаю і тепер не уявляю, як без нього можна, - зізнається Наталя.
Сема в їхньому районі багато хто знає і любить. Сусіди вітаються з його господаркою, але різких рухів намагаються не робити. Незважаючи на грізний вигляд, пес добродушний і дозволяє гладити себе. Навіть дворова кішка Зізі ні крапельки його не боїться, а завжди радісно біжить до нього вітатися і може годинами сидіти поряд із величезною вівчаркою.
Сем дуже тяжко переживав загибель Сашка. Він не міг ні їсти, ні пити. Йому паралізувало щелепу. Ветеринари пояснили, що це параліч на нервовому ґрунті. Лікувались, робили уколи. Він довго після цього не міг гавкати. І лише недавно знову почав. І до нього почали повертатися емоції, - розповідає мати загиблого бійця.
Місце Сема – у кутку кімнати, де він колись жив зі своїм господарем. Тепер Сашко дивиться на нього із фотографії. А найближчою людиною для вівчарки стала Наталка. Як кажуть близькі цій родині люди - пес охороняє жінку від кожного шереху. А, за словами Наталки, він не любить залишатися один вдома і дуже боїться загубитися на вулиці.
Тепер Наталка для Сема - його всесвіт. А він для неї - найдорожчий. Вони тримаються разом та допомагають один одному пережити горе.
Жінка трепетно зберігає особисті речі сина та його нагороди. Їх в нього сім ще з АТО. Незабаром до них має додатись ще одна – посмертно.
Подробиці про загибель Сашка мені розповів його друг і побратим Антон. Саме він витягнув тіло мого сина з-під обстрілів. Мені всі казали, що я добре тримаюся. А я просто у шоці була та під пігулками. Мені досі не віриться, що сина немає. Мені здається, що він десь на фронті й повернеться після війни, - каже мати загиблого Героя.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Дніпрі переселенка із Маріуполя створює зефірні букети.
