Відома дніпрянка, що втратила чоловіка через ракетний удар по багатоповерхівці у Дніпрі, розкрила секрети свого повернення до життя
Дніпрянка Ольга Кореновська та її дві доньки часто гуляють біля будинку на житловому масиві Перемога, куди 14 січня 2023 року влучила ворожа ракета. До того дня жінка із своєю родином мешкала у квартирі на 9-му поверсі під'їзда, зруйнованого внаслідок атаки. Чоловік Ольги - відомий у Дніпрі тренер з боксу Михайло Кореновський став одним із 46 загиблих у цій трагедії. Про це повідомляє Дніпровська панорама з посиланням на Куст.
Це саме їхня дивом вціліла жовта кухня потрапила на фото, яке облетіло увесь світ. Ольга з доньками часто приходить на місце трегедії. Молодша дівчинка навіть намагалася натискати кнопки вцілілого домофону.
Я питаю: "Кому ти натискаєш, ми ж всі тут?". "А що як нам тато відкриє", – відповідає донька, - каже Ольга Кореновська.
14:00, 14 січня. Ольга та діти вийшли на бульвар Слави на прогулянку. Михайло повернувся після змагань додому. Вирішив пообідати та відпочити. Ольга не випускала з рук телефон, бо чекала на дзвінок чоловіка. Але замість цього Ольга почала отримувати повідомлення про те, що наближається ракета. 40 секунд… У ті миті жінка була в середині Бульвару Слави. 30 секунд… Серце Ольги почало битися по-іншому, немов вона відчувала, що станеться щось погане… 20 секунд…
Я подумала що моя місія як мами – вберегти, зберегти та відволікти дітей, щоб вони не злякалися, - каже Ольга.
10 секунд…
"Я їх обняла і в цей момент ми почули глухий звук, одразу після піднявся клуб чорного диму. Я почала дзвонити чоловікові, він не брав телефон. Я чекала від нього дзвінка, що він зараз подзвонить і скаже: "Оль, все добре, ви як?". Ми побігли до укриття. В голові я перебирала, куди могло прилетіти: Школа? Дитячий садочок? Від людей навколо почула, що влучило в мій дім, - згадує жінка.
Відразу після прильоту до Ольги зателефонувала її подруга та запропонувала забрати її з дітьми. Жінка ще до кінця не розуміла, що її квартира зруйнована, тому просила подругу по дорозі забрати її чоловіка. На що та давала якісь незрозумілі відповіді.
Тоді я вже зрозуміла, що трапилося щось страшне, але я не хотіла цей страх показувати своїм дітям. Наступного дня я попросила відвести мене до будинку. Цього дня приїхали друзі з Кривого Рогу, щоб шукати Мішу. Знайшли 15 січня. Я пам'ятаю цю істерику… Я майже непритомніла, мене водили по якихось наметах, щось треба було заповнювати…- каже Ольга.
Перший тиждень після трагедії Ольга з дочками жили в гостях у друзів, далі з’їхали на орендовану квартиру. Жінка розуміла, яка відповідальність за всю родину лягла на її плечі: тепер вона стала головною у сім’ї, годувальницею, сама мала приймати усі рішення.
Я не мала бажання залити горе алкоголем або почати курити. Жодної дурної думки. Навпаки я стала більш зібраною, самостійною. Діти тепер повністю на мені, всі рішення на мені. Було важко, я намагаюся плакати тоді, коли цього не бачили дівчатка, зачинившись у ванній, - пояснює жінка.
Головною мотивацією продовжувати жити для Ольги стали її дочки. Відволікала та приносила радість також її робота. Адже через 2 тижні Ольга повернулась до тренувань. Тепер уся фінансова відповідальність була саме на ній, тому Ольга взяла більше тренерське навантаження. Головною задачею на найближчий час стала організація життя родини.
Не було й тижня, коли я б сиділа вдома та ридала. Я почала швидко приймати рішення, здавалося, що серцем. Ніби Міша підтримував та спрямовував мене. Тому я знайшла няню для своєї молодшої дитини. Також записала дівчаток на додаткові позашкільні заняття: плавання, англійську, бокс, - розповідає Ольга.
Вона намагається зробити все, щоб діти не відчували себе самотніми, а тому дуже багато часу проводить разом з ними. Щовечора гуляє набережною, дивиться з дітьми фільми, а на вихідних сім’я їде в планетарій, аквапарк чи кіно.
Особисто я відчуваю себе краще. Але поки не плакала максимум тиждень. Мені часто хочеться повернутися у минуле. Тому роздивляюсь фото, відео з Михайлом. Щодня у побутових речах, перехожих людях я бачу свого коханого. Бачу чоловіка з дитиною: він просто підійшов зав’язати дитині шнурок… І я згадую, яким гарним татом був Міша. В його вихованцях, або просто спортсменах я ніби впізнаю його. В новій квартирі стоять наші спільні фото, любов до Міші та пам'ять про нього, залишиться в наших серцях назавжди… - додає Ольга Кореновська.
Нагадаємо, раніше ми писали, що ворог двічі гатив з важкої артилерії: ніч у громадах Дніпропетровщини була неспокійною.
