Захисники неба. Хто щодня протистоїть ворожим повітряним атакам та рятує життя мешканців Дніпра
Цілодобово бійці Дніпровської зенітної ракетної бригади охороняють небо над нашими головами. Сьогодні від роботи ППО залежить життя сотень тисяч мирних містян. Захисники неба знищують переважну більшість ворожих ракет та дронів, за що дніпряни дякують їм після кожної повітряної тривоги. Днями наша бригада відзначила свій день народження, а потім - професійне свято всіх підрозділів доблесних вартових неба над Україною. Втім, насправді уя служба не має свят і вихідних. Про це розповідає Дніпровська панорама з посиланням на Наше місто.
Відео з першим збитим шахедом показали всі світові телеканали
З початку повномасштабного вторгнення рф підрозділи Дніпровської зенітної ракетної бригади знищили більше 800 ворожих повітряних цілей, понад половина з яких - крилаті ракети, що летіли на будинки мирних людей. Лише за ці півроку оборонці неба збили шість десятків крилатих ракет та біля восьми десятків безпілотників. Майже кожного дня список «трофеїв» бригади поповнюється.
Відео збитого першого «Шахеда» біля Дніпропетровщини обійшло всі світові телеканали. Збиття Ka-52 всі показали. Це вказує на нашу майстерність, - каже генерал-майор Іван Теребуха, командувач повітряного командування «СХІД» Повітряних Сил ЗСУ.
З початку цієї агресії знищено багато цілей противника. Збивали і літаки, і гелікоптери, дуже багато безпілотних літальних апаратів.
Працюють як музиканти-віртуози
ППО - унікальний військовий підрозділ, який не знаходиться безпосередньо на лінії зіткнення з ворогом, але при цьому виконує дуже важливе бойове завдання. Саме бійці зенітної ракетної бригади прикривають Дніпро – місто, в якому мешкають сотні тисяч мирних громадян.
У нашому підрозділі далеко не всі мають бойовий досвід, багато хлопців взагалі не служили. Але всі докладають максимум зусиль, щоб розв'язати задачу, що поставлена. Роботу ППО ми бачимо щодня та щоночі. Зенітно-ракетний комплекс-колективна зброя. Загальний успіх залежить тут від кожного. Від злагодженості та взаємодії всього підрозділу. Якщо хтось не здійснить свої маніпуляції, офіцер пуску не зможе вразити ціль. Вся робота - нанівець. Це як у музиканта-віртуоза: повинні одночасно працювати всі десять пальців, - розповідає Мар'ян Дюс, капелан Дніпровської зенітної ракетної бригади.
Він гасить пожежу у душі
І тут справа не в одному лише професіоналізмі.
Дуже важливі душевна рівновага та самовладання. Намагаюся підтримати і надихнути військових, зміцнити їхню впевненість і віру у свої сили та можливості. Іноді людині важливо просто поговорити до душі. Погасити пожежу у душі. Я для них не начальник і командир. Зі мною можна говорити, не дотримуюсь службової субординації. Наприклад, є у нас один хлопчина, який взагалі не хотів служити. Говорив, що потрапив до бригади випадково. У нього був страшний депресняк. Ми з ним спілкувалися години з три. Говорили про все. Це важливо. Мало що! Боєць перебуває у групі ризику і може руки на себе накласти. Поговорили. Ну а тепер це один із найнадійніших бійців. Більше того, він навіть підтягнув товариша, котрий став його побратимом, - додає капелан.
Буває, що хлопці просять його поговорити зі своїми близькими.
Якось солдат попрохав поговорити з його дружиною, переконати її, що у чоловіка все гаразд. Мало які можуть бути проблеми. Особисті, службові, релігійні. Як капелан я маю приділяти увагу всім військовослужбовцям, незалежно від віросповідання. Якщо людині потрібна духовна підтримка, яку не можу надати, зобов'язаний знайти священика чи мулу, який би допоміг вирішити питання, - згадує Мар'ян Дюс.
Перші прильоти розбудили бойову злість
Можливо, хлопцям іноді буває лячно. Нічого ганебного в цьому немає. Адже люди живі. Першої ночі повномасштабного військового вторгнення всім було страшно. Мені теж, - зізнається капелан.
Спочатку у бійців ППО була певна невпевненість.
Хлопці не спали по 2-3 доби, - каже він. - Коли ж прийшли перші "прильоти", прокинулась бойова злість. А коли вдавалася з високою ефективністю відбивати ворожі атаки, з'явилася впевненість у своїх силах. У першу масовану ракетну атаку на Дніпро ми побачили 8 повітряних об'єктів, які одночасно прямували до центру міста. Жодна не потрапила в ціль! Це була перемога, яка окрилила та надихнула, - каже капелан.
Такі успіхи Дніпровської зенітної ракетної бригади наближають нашу спільну перемогу над агресором.
Ліжка від поліції Нью-Йорка, а вантажники - артисти Dnipro Opera
Дуже підтримує допомога західних партнерів, які передають сучасне озброєння і, звичайно, підтримка наших волонтерів.
На підрозділи наших ППО вдалось надати багато різної допомоги - енергетичні батончики, енергетики, їжа, засоби гігієни, мобільні душі, медицина, спальні мішки і т д. Колись від них був запит що потрібні ліжка і вдалось домовитись з поліцією Нью-Йорка, які передали класні армійські ліжка. Ясно, що на самому початку вторгнення запитів було багато, зараз вже звичайно менше, - розповідає Наталія Хазан, волонтер.
Найкраща вдячність волонтерам - це збиті ракети і врятовані життя. Вони ж не бачать всіх бійців підрозділів.
Зазвичай за допомогою приїздять одні і ті ж самі люди забрати, які вже це все передають. Наша невеличка волонтерська група - це Яніна Резнік, Наталія Пінчук, Олена Тонконог, Олександра Пахолка, Наталія Кузнецова, Ольга Голубева, Ігор Савченко, Андрій Вовк, Лариса Станчева, Наталія Бутеріна. Багато допомагає наш Оперний театр. Вантажі часто бувають важкими - як ті ж ліжка. А тимчасові вантажники в нас - це в тому числі артисти оперного театру. Але вони не дивлячись на свою тонку статуру, завзято допомагають. На складі немає опалення, то ж всередині завжди холодніше ніж на вулиці. Особливо важко всім було взимку. І звичайно всі хто волонтерять роблять це в вільний від своєї роботи час, - продовжує Наталія Хазан.
Грав з пусковою ракетною установкою – зараз в ППО
Батьки охоронців неба дуже пишаються ними.
До служби в армії свого сина спеціально не готував. Гени взяли своє! Я служив у ще радянській армії, працював у Чорнобилі. Мій дід, а його прадід – генерал авіації, який загинув у перші дні Другої Світової війни. Коли син був маленьким, як і багато хлопчаків, захоплювався військовими іграшками. Найулюбленіша – пускова ракетна установка, - розповідає Герман, батько військовослужбовця ППО.
Після 9-го класу вступив до училища у Кривому Розі, а потім до Харківського університету повітряних сил. Отримав розподіл в один дивізіонів ППО. Коли почалася велика війна, син, залишився захищати небо над Дніпром. Я сам 26 лютого минулого року пішов у військкомат. Але мене послали кудись подалі. Що робити, вік мій геть не молодий.
Герман дуже пишається своїм сином.
У 2022 році їхню частину розбомбили практично повністю. Мало того, що знищили склад БК, пускові установки, локатор, то ці тварюки довбали по будинках офіцерського складу. Жінки з дітьми вискакували в нічнушках, у шльопанцях. Маленьких дітей загортали в одеяльці. Але це не зломило мого хлопця. Не зламало його дух та волю. Згодом сина кинули під Харків. Тоді там було пекло. Я дуже переживав. З телефоном не розлучався, навіть у туалеті. Боявся кожного дзвінка. Особливо коли він сказав, що їх обстрілюють фосфорними боєприпасами. Зараз каже, що стало трохи легше. Почала надходити імпортна техніка. У Перемогу України вірить як і всі ми. Але коли саме вона настане, на жаль, ніхто не знає, - згадує батько.
Раніше десантники їх називали чоботами
Зараз вони наші ангели-охоронці, мабуть другі після Бога для кожного мешканця Дніпра та області. Але в довоєнний час мало хто уявляв у чому полягає робота ППО. Колишні військовослужбовці згадують, що до слави десантників їм було далеко.
Мій батько служив і для мене вибрав схожу долю. Запропонував на вибір кілька військових училищ. Я обрав Дніпропетровське зенітно-ракетне. Це було досить круто. Звичайно, на той час найпочеснішими вважалися десантники, які інакше як "чоботами" нас не називали. Але й наше училище гриміло на весь союз, - розповідає Георгій Хорошилов, колишній ппошник, заступник командира дивізіону.
Бойове чергування несли постійно навіть коли нічого не відбувалося.
Служити почав на Уралі. Незважаючи на те, що це був центр СРСР, ми відстежували та успішно супроводжували найсучасніші на той час розвідувальні літаки. 1993 року перейшов до ЗСУ і закінчив службу майором. Службу та товаришів по службі згадую тепло. Радий, що служив у підрозділі Протиповітряної оборони, - згадує Георгій Хорошилов.
Щодо професійних свят, то як таких їх не було.
Будь-яке свято вирізнялося більшою відповідальністю та посиленою службою. Посилювалися наряди внутрішньої та вартової служб. Підрозділи, що несли бойове чергування, посилювалися черговими змінами. Нас привчали ніколи не втрачати пильності. Ні в будні, ні на свята, - каже колишній ппошник.
Відомий дніпровський художник Василь Тевяшов автор серії робіт про українських захисників - "Нескорені". Одна з робіт талановитого майстра присвячена ППО. Зрозуміло, що захисники неба художнику не позували.
Раніше ми писали, про український контрнаступ в тилу ворога. Як партизани руху "Спротив Nації" під носом у людей путіна нищать мости та ворожі військові склади.
